Володимир Кирилович Малик (справжнє прізвище — Сиченко) — український письменник, автор пригодницьких та історичних творів.
Народився Володимир Кирилович Малик 21 лютого 1921 року в селі Новосілки Макарівського району на Київщині в селянській родині. В сусідньому селі Ясногородці закінчив середню школу, а в 1938 році вступив на філологічний факультет Київського університету. Тоді ж почав складати вірші.
Молодий студент пішов у народне ополчення, працював на оборонних роботах під Києвом та Харковом, був поранений. Потім В. Малика було вивезено до Німеччини, де йому в концентраційних таборах протягом двох років довелось пережити невимовні муки, голод, загрозу смерті. І лише в жовтні 1945 року вдалось повернутись на Батьківщину.
Закінчивши заочно університет у 1950 р., молодий учитель переїхав з Київщини на Полтавщину, в місто Лубни. Саме тут, в цьому історичному місті, більше всього захотілось В. Малику своїми творами наблизити події далекого і героїчного минулого до сучасників, розповісти про народних звитяжців, людей особливого героїзму. Володимир Малик глибоко знайомився з історичною літературою, засиджувався в архівах, виїжджав на місця, де колись жили його майбутні герої. На Поділля, в гості до нащадків Кармалюка. В Карпати, до спадкоємців Довбушевих традицій, збирав народні перекази.
І почали одна за одною виходити з-під його пера казки-легенди для молодших читачів. Назву збірці «Журавлі-журавлики» дала однойменна казка-поема письменника. Маленькі читачі одразу полюбили цю поему. А йдеться в казці про ті давні часи, коли на нашу рідну землю здійснювали свої спустошливі набіги турецькі орди. У книжку увійшли ще такі казки-легенди письменника: «Чарівний перстень» — про безстрашного та мудрого ватажка опришків Олексу Довбуша; «Червона троянда» — про відважного хлопчину-партизана Василька та «Воєвода Дмитро», в якій змальовано трагічну подію в нашій історії — розгром ордами Батия захисників Києва та загибель від обвалу тисяч людей в Десятинній церкві міста.
В літературному доробку письменника є відомі пригодницькі повісті для читачів середнього шкільного віку, а саме: «Чорний екватор», «Двоє над прірвою», «Слід веде до моря».
Найбільше В. Малика знають як автора історичних романів. Серед них найпопулярніші тетралогія «Таємний посол» (до якого входять романи Посол Урус-шайтана (1968 р.), Фірман султана (1969 р.), Чорний вершник (1976 р.) і Шовковий шнурок (1977 р.), романи «Князь Кий» (1982 р.), «Чумацький шлях», «Горить свіча», Черлені щити (1985 р.) та останній роман «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім».
Задум тетралогії «Таємний посол» виник у Володимира Малика під впливом відомої картини художника-реаліста І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Перш, ніж приступити до написання роману, письменник багато працював в архівах, вивчав історичні документи. В основу творів покладено реальні події російсько-турецької війни 1677–1678 років, а також наступного періоду аж до підписання Бахчисарайського мирного договору 1681 року. Ця війна ще відома під назвою Чигиринських походів.
Малик відомий і як літературний критик. Його перу належить низка рецензій на твори українських прозаїків. У творчій спадщині В. Малика є добротна книжка — літературно-критичний нарис «Олесь Донченко» (1971 р.).
В житті письменник був чесною, скромною та доброю людиною. Багатьом початківцям допомагав порадами, вивів на широкий літературний шлях. Все своє життя письменник прожив гідно, у великих творчих та плідних трудах.
Багато його творів перекладено іноземними мовами. За романи «Посол Урус-шайтана», «Шовковий шнурок» та «Князь Кий» Володимир Малик був удостоєний літературної премії Лесі Українки 1983 року.