Календар подій

День жіночої емансипації

«Ти - жінка, і цим ти права»
В. Брюсов

 30 травня світова спільнота святкує День жіночої емансипації, або День емансипе. «Емансипація» означає звільнення від будь-якої залежності, скасування гендерних упереджень та обмежень, зрівняння у правах жінок та чоловіків. Це рух за надання жінкам рівних з чоловіками прав у трудовій, громадській діяльності та в царині сімейного життя.

 Імовірно, підставою для започаткування свята стали декілька  історичних подій.  Саме цього дня в 1431 року у Франції за «єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу»стратили Жанну Д’Арк— дівчину, яка перевершила в традиційних «чоловічих» заняттях, війні та дипломатії, багатьох представників сильної статі. 19-річна дівчина – героїня Французької революції, на рахунку якої була низка здобутків в «нежіночих заняттях»: очолювала військові дії, досягала успіху в дипломатичних перемовинах. Жанна Д’Арк воювала проти англійців на стороні пізніше коронованого Карла VII, а незадовго після того була страчена союзниками англійців – бургундцями. У Карла VII була можливість викупити Жанну, але він нею не скористався. Пізніше її реабілітували й  канонізували – зарахувавши  Католицькою церквою до лику святих. А для багатьох інших жінок наступних поколінь, різних країн світу, Жанна Д’арк стала прикладом мужності, сили духу і героїзму.

 І крім того, 30 травня 1932 року в Німеччині був прийнятий закон «Про юридичне положення  жінок-чиновників». У той же день і було започатковане на міжнародному рівні  свято – День жіночої емансипації.

 Перші кроки в емансипації належать чарівним француженкам. Створенню руху за рівноправність сприяла політична ситуація в світі – війни за незалежність у Північній Америці і Велика французька революція (1789-1799), що наступила за ними. 

 Натхнені революцією французькі жінки почали створювати клуби. В 1789 році головою Жіночого клубу, Олімпією де Гуж, була оприлюднена Декларація з вимогами політичних прав нарівні з чоловіками.  Та в 1793 році діяльність революційних республіканок була заборонена, а незабаром і сама Олімпія де Гуж була відправлена на гільйотину. Далі жінкам Франції заборонили з'являтися в громадських місцях і на політичних зборах, а в 1804 імператор Наполеон видав указ, яким оголошував, що жінка не має жодних громадянських прав і перебуває під опікою чоловіка. Цим закінчилася перша хвиля фемінізму в Європі.

 В XIX та початку XX століть жінці діставалися нехитрі радості від читання віршів і любовних романів, вишивання серветок хрестиком чи гладдю, вивчення етикету,  приготування їжі та виховання дітей. А в суспільстві вона була… додатком до чоловіка.  «Друга хвиля» фемінізму охопила такі сфери - освіту, право власності, роль жінки в сім’ї. Відбулися зміни і у відношенні сексуальної поведінки і моралі в суспільстві. За жінками закріпилося право контролювати своє тіло та приймати рішення щодо медичного втручання у свій організм, наприклад, щодо вживання протизаплідних засобів, які саме були винайдені, абортів тощо. Після того, як жінкам надали свободу і «право голосу» вони зажадали повного зрівняння в правах. Надалі можна припустити, що емансипація народжує таке поняття, як «фемінізм». Якщо процес емансипації передбачає звільнення від гніту і залежності, то фемінізм - це суспільно-політичний рух, метою якого є надання жінкам всієї повноти громадянських прав. У 1830 році з'явився і сам термін "mancipation de la femme".

 Емансипація жінки в європейській культурі відбувається протягом XIX століття. Однак у різних регіонах континенту цей процес протікає по-різному. У Західній Європі ідеї емансипації знаходять благодатний ґрунт в англійській культурі середини та другої половини XIX ст. Творча діяльність та особистість Жорж Санд спонукала до активізації жіночого фактору у Франції.

 Трохи пізніше цей процес поширюється в німецькомовних країнах Центральної Європи. Саме протягом 1880-1890-х років жіноче питання є одним із найактуальніших в Австро-Угорщині: його обговорюють у пресі та культурно-освітніх осередках. Хвиля жіночого руху доходить до Галичини, де вперше виникає український феміністичний гурток. В історії українського фемінізму неабияку роль зіграли літературні діячки першої половини XX століття – Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Ірина Вільде, Наталія Романович-Ткаченко –  тогочасні авторки були емансипованими та демонстрували це у своїх творах.

 Однією з найяскравіших жінок-бунтарок була відома німецька актриса та модель Марлен Дітріх. Вона ввела в жіночий гардероб «чоловічий» брючний костюм. Найзнаменитіший образ чарівної емансипе – брюки, шовковий циліндр та сигарета. Велосипед – ще один винахід, який «допоміг» жінці перевдягнутися в брючний костюм, оскільки він є більш зручним для їзди, ніж плаття та довгі спідниці.

 Сьогодні  досягненнями емансипації є право жінок голосувати на виборах, отримувати освіту (за винятком деяких мусульманських країн), вибирати роботу за власним бажанням, займати керівні посади, створювати власний бізнес, будувати політичну кар’єру. І те, що уже чимало людей вважає емансипацію жінок - нормальним явищем.

 А взагалі в усі епохи серед жінок були особистості з сильні характером і живим розумом, які  досягали вершин завдяки таланту, цілеспрямованості, гнучкості. Вони хотіли бути особистостями і ставали ними.

Олена Матушек

Буває час, коли ніщо не поряд,

Буває мить, коли ніщо – не страх,

Коли здається, що печалі море

Не перейти й на сто семи вітрах.

Коли весь світ у тиші заніміє,

І ти збагнеш, що світу вже – нема.

Єдиний скарб – це крихітка надії.

А навкруги – пітьма, пітьма, пітьма…

Оце і є твоя свята година.

«Устань і йди» - наказ і заповіт,

Бо тільки ним, бо тільки ним людина

Створити може і себе і світ.

«Устань і йди» - бо вже немає страху,

«Устань і йди» - і море перейдеш…

І навіть, коли голову на плаху,

Ще невідомо – втратиш чи знайдеш…

Використані матеріали із мережі Інтернет

Наші контакти

 

Go to top