Календар подій

75 років від дня народження Романа Мар’яновича Лубківського (1941- 2015) українського поета, перекладача, літературознавця, лауреата Шевченківської премії (1992

Так, твiй засiв повільно пророста,

Так, надто лячно темних перехресть.

Без нарiкань нести свого хреста

Достойно єсть.

Вiдмовся вiд спокус iнагород,

Хай найдорожчим скарбом буде честь.

Воскреснути, як твiй воскрес народ –

Достойно єсть.

Роман Лубківський

 Роман Мар’янович Лубківський народився 10 серпня 1941 року на Тернопільщині.

 Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1963). Працював заступником головного редактора журналу «Жовтень» (від 1990 — «Дзвін»).

 У 1980-1992 — голова Львівської організації Спілки письменників України, член виконавчої ради українського відділення ПЕН-клубу, делегат Установчого з'їзду Руху.

 У 1990-1994 — народний депутат України. За ініціативою Романа Лубківського започатковано традицію складення присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії.

 У 1992-1993 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці. У 1993–1995 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Чеській Республіці.

 У 2006-2007 — голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.

 У 1997-2001 — начальник управління культури Львівської ОДА. У 1996–2000 — голова львівської обласної організації товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, згодом — його почесний голова.

 Від 1995 — професор факультету міжнародних відносин та дипломатичної служби Львівського національного університету.

 2007 заснував іменну стипендію для найкращих учнів Острівецької ЗОШ I–III ступенів.

 Друкує вірші з 1958. Перша збірка поезій «Зачудовані олені» вийшла в 1965 роцi. Згодом побачили свiт чимало його інших поетичних збірок. В оригінальній своєю образно-мовною палітрою ліриці поет звертається до сучасника, пише про визначних діячів історії та культури. Тема Батьківщини, любові до людини, до рідної землі, до рідного слова уславлення братерства між народами стали провідними в творчості поета.

 Ще одна грань таланту Романа Лубківського його літературознавчі праці,iперш за все його розвідки, присвячені Маркіянові Шашкевичу і Тарасові Шевченку.Науковцiвиокремлюють у творчості ЛубківськогоШевченківську тематику. Автор у 1990 році написав цикл, присвячений Кобзареві -  «Погляд вічності». Власне за це був удостоєний Національної премії імені Шевченка.

 Особливою у творчій лабораторії письменника і перекладача була постать МаркіянаШашкевича, ідеї якого суголосні, як важав Р.Лубківський  Шевченковим  iмперативам і настановам. В одному інтерв’ю  він зауважив: «Постать МаркіянаШашкевича стоїть близько  до особистості Тараса  Шевченка ,  тому що вони, якдва  великі сучасники,  знали про діяльність один одного, але в житті не  зустрічалися,бо землі України були поділені між імперіями, які привласнили собі право на  територію, на історію,  на культуру.  Тому, як Шевченко, так і Шашкевич виконувалиодну визвольну місію,  але кожен по –своєму.  Шашкевич помер дуже молодим –  у 32роки.  Шевченко був відправлений царською імперією на заслання і теж помер порівняно молодим.  Але вони залишили спадщину ,  яка надзвичайно цікава і подібнаміж собою».Ним опубліковано:«Камертон Шашкевича» (книга статей, рецензій, виступів), видання «Вінок Маркіянові Шашкевичу» (у співавторстві з М. Шалатою).

 Вiн сприяв до повернення в українську літературу  самобутнього поетичного геніяБ.-І. Антонича. Велика заслуга Романа Лубківського у впровадженні в контекст української культури такої епохальної постаті XX-го століття, як Святослав Гординський. Вагомими є літературознавчі дослідження Романа Лубківського поетичної творчості українських класиків XX ст., зокрема П. Тичини, М. Рильського.

Грань перекладацького таланту Романа Лубківського особливо проявилася у його перекладах поетів слов’янського світу.  Вiнробив переклади з болгарської (І. Левчій, Іван Вазов), білоруської (Янка Купала), польської (А. Міцкевич, Ярослав Івашкевич), словацької (П. Гвездослав), сербохорватської (сербської) –  (Десанка Максимович),чеської (Карел Боушек,  Вілема Завада), російської (В. Тредіаковській, В. Жуковський , О. Блок) літератур.1973 рокуу журналi «Всесвіт»  друкується добірка перекладів Константи Ільдефонса Галчинського (разом із В.  Шевчуком,  В.  Сагайдаком,  О. Карпенком). 

 Чи не кожний переклад супроводжує стаття «від перекладача» –  літературний портрет письменника,  літературознавчі й перекладацькі коментарi до творчості зарубіжного письменника. У 1978 року  виходить рецензія Лубквського на чеське видання перекладів Тараса Шевченка.

Твори Романа Лубківського перекладені англійською, білоруською, болгарською, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською і чеською мовами.

 «Поетична творчість Романа Лубківського ? досі не розкрите, навіть приблизно не розгадане й належно не оцінене явище української літератури. За радянських часів критика недобачала цього поета. Він не виділявся римованою публіцистикою на честь тоталітарного режиму, його поезія вібрувала, наче камертон душі протестного покоління шістдесятників» - поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч Дмитро Павличко.

 Помер Роман Лубківський23 жовтня 2015 року,похований на Личаківському цвинтарі мста Львова.

Творчий доробок. Збірки поезій

  • «Зачудовані олені» (1965),

  • «Громове дерево» (1967),

  • «Рамена» (1969),

  • «Смолоскипи» (1975),

  • «Звіздар» (1977),

  • «Майоліка» (1985),

  • «Словацьке літо» (1986),

  • «Карбівня» (1987),

  • «Серпневе яблуко» (1989),

  • «Погляд вічності» (1990) — відзначена Національною премією України імені Тараса Шевченка,

  • «Балканський Христос» (2001),

  • «Камінне жниво» (2001),

  • «Квітень у серпні» (поезії поза збірками, 2003),

  • «Зелене серце» (2003),

  • «Сто і одна строфа» (2003).

Інші книги

  • «Слов'янське небо» (1972, антологія перекладів поезій),
  • «Многосвіточ» (1978, публіцистика),
  • «Високі райдуги» (1979, публіцистика),
  • «Слов'янська ліра» (1983, антологія перекладів поезій),
  • «Богорівний, бо правдомовний: Слово про Шевченка» (1997, монографія),
  • «Сповідь. Молитва. Присяга: Літературний портрет Д. Павличка» (2004, монографія).

Співупорядник збірок:

  • «Вінок Маркіянові Шашкевичу» (1987),
  • «Весни розспіваної князь. Слово про Антонича» (1989).

Упорядник та науковий редактор

  • книги М. Богдановича «Стратим-лебідь» (2002),
  • книги статей С. Гординського «На переломі епох» (2004),
  • літературно-мистецьких збірників «Посвята» (2003) та «Шевченкова дорога і Білорусь» (2004).

Відзнаки

  • 1977 — заслужений діяч культури Польщі. Нагороджений цією відзнакою за перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури.
  • 1979 — літературна премія імені Павла Тичини.
  • 1984 — премія імені Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду.
  • 1988 — премія імені Павола Гвєздослава за оригінальну та перекладацьку творчість, відданість культурі словацького народу.
  • Державна премія України імені Т. Шевченка 1992 року в галузі літератури за збірку поезій «Погляд вічності»
  • Орден «За заслуги» ІII ст. (1998) 
  •  Заслужений діяч мистецтв України ( 2006) 
  •  2008 — Премія імені Максима Рильського
  • 2008 — премія Ars Translationis за переклад з чеської мови драми Вацлава Фріча «Іван Мазепа».
  • Орден «За заслуги» ІI ст. (2011).   

Роман Лубківський
                       Тарасов Сализi

Янгол у снігах

Щось там бiлiє, щось виднiє,

Щось десь кудись торує шлях,-

То мов тьмянiє, то яснiє,-

Напевно, янгол у снiгах.

Кому несе святi глаголи?

Господню вiсть несе – кому?

Безрiдне перекотиполе

Перетинає шлях йому.

Та срібний вiдкидає посох

Корону Iрода страшну;

I там, де слiд од ступнiв босих,

Збудився пролісок зо сну.

Мiнiатюрною сурмою

У бiле небо просурмить,

Над безконечністю нiмою

Восторжествує хоч на мить.

Тобi судилось  пробуджати

I люд ,  i цвiт,  i згаслий рiд,

Iмучитися,  iстраждати,

Нести у свiт новий завiт.

Своє спасенне одкровення

Ioзнайми,  iвозвiсти:

У вбитий дух наш  i в наймення

Вже знов закопують хрести.

Смертельну iмперську зачистку

Перепини  i  прокляни,

Допоки, скупанi в любистку,

Врятованi, зростуть сини.

Хоч їх, та виведи з неволi,

Хоч їх, але зроби людьми.

Востаннє, може, нашiй Долi

Майни крильми серед зими…

Наші контакти

 

Go to top