Календар подій

110 років від дня народження Івана Дмитровича Ковтуна - псевдонім Юрій Вухналь (1906 -1937), українського письменника

«А що воно «новели», Федю?
— Ідійот! Не знаєш, що таке новели. Це значить про

нове життя як напишеш — зветься «новела»,

про старе «старела». Невже ти цього не знаєш?
—Не знаю, Федічко, — свідомо зітхнув Ратиця,

і його чесне комсомольське обличчя засмутилося.
—Ех, ти! Необразований, — чвиркнув через губу Федька

і пішов... у письменники».

Юрій Вухналь

 «Серед численних письменників-гумористів 20-30-их років цього століття Юрій Вухналь, після Остапа Вишні, був одним з найталановитіших, найпрацьовитіших і найулюбленіших авторів. Його сміливість, дотепність і тематична різноманітність були причиною того, що ті видання, де друкувався та Остап Вишня, були найпочитнішими» - написав поет, публіцист Дмитро Чуб

 Ковтун Іван Дмитрович (літ. псевдонім Юрій Вухналь) народився 5 жовтня 1906 року на Харківщині в селянській сім'ї. Закінчив Куп'янську гімназію. навчався в Харківському інституті народної освіти.

 Ще студентом починає друкуватися в періодиці — спочатку як сількор, дебютувавши 1923 року нарисом «Перевибори» у «Селянській правді», а відтак і як письменник: перше оповідання Івана Ковтуна «Тітка Катря» з’явилося в газеті «Сільськогосподарський пролетар». І через рік, тобто в 1925 році вийшла друком перша книга прозаїка «Червоні паростки». Втім, критика доволі неприхильно зустріла його прихід в літературу.

 1925 року відбувся його дебют вже як гумориста — у 5-му номері журналу «Плужанин» з’являється підпис «І.Ухналь». Невідомо чому Іван Дмитрович Ковтун вибрав собі такий літературний псевдонім — Вухналь. Але відомо, що вухналь (рідше — ухналь) — спеціальній цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підісок до осі.

 А незабаром гуморески Юрія Вухналя стають доволі популярними серед читачів газет «Комсомолець України», «Селянин Харківщини», журналів «Плужанин», «Червоний перець», «Молодий більшовик», «Молодняк». Не випадково у журналістських колах його називали «комсомольським Остапом Вишнею».

 Цікавою сторінкою творчості Юрія Вухналя є його діяльність у «Червоному перці». У 30-ті роки ХХ століття він працював відповідальним секретарем журналу. Саме на той період припадає найбільша кількість публікацій відомого сатирика у цьому виданні, публікацій своєрідних, оригінальних і здебільшого таких, які потім не входили до збірок його творів і не перевидавалися.

 Окрім того, Юрій Вухналь, пробує свої сили в драматургії та дитячій літературі, плідно працює в журналістиці та бере активну участь у розбудові літературного життя України: розпочавши свій шлях у «Плузі», стає одним із засновників нової літературної організації «Молодняк», а потім — разом із відомими літераторами формує «Пролітфронт», що став останнім притулком письменників, зорієнтованих на високі естетичні ідеали.


 В особі Івана Ковтуна дитяча література має напрочуд цікавого й талановитого автора, за влучним висловом Івана Зуба, «настійливого шукача прекрасного, сердечного друга дітей і молоді», а такі його твори, як «Помилка професора Кіма» (1929), «Чанг» (1931), «Юнбуд» (1932), можуть вважатися класикою цього напрямку.

 1935 року виходить остання прижиттєва книга письменника «Люди моря», куди увійшли його подорожні нариси. Дмитро Чуб пише: «Певно, обставини голоду 1933 року, арешти численних письменників, а серед них і його найближчого приятеля, глухого поета Олекси Влизька, дуже загальмували його творчість. Більше того, останнім часом він надрукував Колька гуморесок, але підписувався вже новим псевдонімом «Клара Ґаздуль», що був мало кому відомий.

 Від 1925 року, коли вийшла його перша збірка оповідань «Червоні паростки», і до 1935 року, коли був за?арештований і висланий на загибель, він написав сім збірок лише гумору, деякі з яких були по 2-3 рази перевидані, а крім того, він написав і видав два романи, дві повісті, кілька збірок оповідань та нарисів, а разом його твори були видані 27 разів, включаючи й ті видання, що вийшли після реабілітації, в 1960 та пізніших роках».

 2 листопада 1936 року уповноважені Харківського обласного управління НКВС заарештували письменника. Йому було пред'явлено звинувачення: «участь в українській націоналістичній терористичній організації, яка готувала терористичні акти проти керівників ВКП(б) і Радянського уряду». На численних допитая і на суді ні в чому себе винним не визнав. Зачитані проти нього свідчення категорично заперечив, як фальшиві. Військова Колегія Верховного Суду СРСР 14 липня 1937 року засудила Ковтуна- Вухналя І. Д. до найвищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією належного йоту майна.

 Вирок виконано 15 липня 1937 року.

 «Про місце й обставини смерти Юрія Вухналя й досі нічого не відомо. Так загинув чудовий гуморист і сатирик, що знав багато способів і засобів гумору, письменник, який протягом свого короткого віку створив багато цінних творів. Він ще йшов до зеніту у своїй різноманітній творчості, володіючи різними жанрами, але сталінський московський терор передчасно зупинив його життя разом з сотнями кращих представників нашої літератури й науки» - так написав у статті «Талановитий гуморист і сатирик Юрій Вухналь» Дмитро Чуб (літературний псевдонім Дмитра Нитченка) — поет, публіцист, автор творів для дітей.

 Всі його збірки, видані до арешту і розстрілу, були вилучені з усіх бібліотек і знищені — як творіння «ворога народу». І — на 26 років — люта заборона. Навіть у статті згадувати його ім’я. Що був, мовляв, такий сатирик в Україні. Таке примусове забуття було фактично другим розстрілом.

 Військова колегія Верховного Суду СРСР 4 листопада 1958 року вирок щодо Ковтуна-Вухналя І. Д. скасувала і справу припинила через відсутність складу злочину. Юрій Вухналь реабілітований посмертно.

 Лише в часи хрущовської «відлиги», коли вперше відкрито заговорили (і мов би ж засудили) криваві сталінські репресії, гуморески було перевидано. Зокрема одну з його найпопулярніших збірок «Життя і діяльність Федька Гуски» в бібліотечці «Перця» завдяки Федору Маківчуку (стотисячний тираж!), та через три роки вийшла ще одна його збірочка «Товариш і товаришок». І — знову забуття.

Творчі набутки Юрія Вухналя чималою мірою залишаються малодослідженими та взагалі малодоступними широкому читачеві і сьогодні.

Наші контакти

 

Go to top