Календар подій

110 років від дня народження Миколи Трублаїні (Миколи Петровича Трублаєвського - справжнi i`мя та прізвище) (1907-1941), українського письменника, журналіста

Моя мета — запалити юних читачів бажанням

 стати дослідниками Арктики, моряками, що

не побояться штормів, авіаторами, що зуміють

 повести літаки  на тисячокілометрові віддалі,

інженерами і вченими, що дізнаються про всі

таємниці природи і переможуть усі стихії…

Микола Трублаїні

 Його ім'я стоїть поряд з іменами кращих українських письменників, які створювали літературу для дітей у двадцяті - тридцяті роки XX столiття.

 У нарисі «Живий герой дітей» відома українська письменниця Оксана Іваненко розповіла про анкетування, проведене у 1930-ті роки серед читачів дитячих бібліотек. На запитання анкети «Ким ти хочеш бути?» один хлопчик відповів: «Миколою Трублаїні». Ця відповідь з'явилася саме завдяки героям книг  письменника – сміливим i відважним, веселим і товариським, романтичним мандрівникам і підкорювачам природи. Повісті та оповідання письменника овіяні романтикою і поезією, вірою у перемогу, у досягнення мети.

 Таким був і сам Микола Петрович Трублаїні - талановитий письменник і журналіст, мандрівник, улюбленець дітей та підлітків. Який і свою творчість, і власне життя присвятив мандрівкам і пригодам, щедро, щиро, талановито розповівши про них у своїх книгах.

 Доля відміряла йому лише тридцять чотири роки життя. Але це недовге життя  було насиченим і яскравим.

 На початку 1930-х років книгами Миколи Трублаїні зачитувались і дорослі, і діти. Згодом його ім’я призабулося, однак і сьогодні, коли йдеться про українську пригодницьку літературу, особливо дитячу, обов’язково згадують твори саме цього письменника.

 Микола Петрович Трублаєвський  (псевдонiм – Микола Трублаїні)  народився 25 квітня 1907 р. в селі Вільшанці на Вінниччині. Батько його працював на лісорозробках, мати була сільською вчителькою. Дитинство  Миколи припало на важкі дореволюційні літа. Коли вiн підріс, незважаючи на біднiсть, його  все ж віддали на навчання до Немирівської гімназії.

 Рано навчившись читати, Миколка особливо любить ті книжки, в яких розповідається про подвиги та далекі мандри... У 1920 році, коли Миколі щойно виповнилося тринадцять, він залишає школу та разом з червоноармійцями вирушає  на громадянську війну. Але втеча не вдалася: хлопчак зірвався з підніжки вагона, сильно пошкодив ногу, а тому змушений був повернутися до рідного села, де стає ватажком молоді. У 1920—1922 роках навчається у Проскурівському реальному училищі, тоді ж починає займатися літературною творчістю.

 Він організовує хату-читальню, бере участь у гуртках художньої самодіяльності, багато читає і сам пробує писати в газету. Так один з нарисiв надiсланих ним у популярну республіканську газету «Вісті» зацікавила редактора газети. Вона, як того й хотів Микола, потрапила до рук майстра сміху Остапа Вишні. Факти, зібрані майбутнім письменником вразили відомого на всю Україну гумориста, і він, не зволікаючи, взявся до їх опрацювання. А незабаром його фейлетон вже читала вся Україна.

 У сімнадцять років, Трублаїні стає штатним співробітником вінницької окружної газети «Червоний край», а через рік його посилають на Всеукраїнські курси журналістів при ЦК КП(б)У в Харкові. Після закінчення їх він починає працювати в газетi «Вісті», і з цього часу починається   літературна та журналістська  робота Трублаїні. Тодi ж,  майбутній письменник, закінчує ще й  фізико-математичний  факультет Харківського інституту народної освіти.

 Енергійний і допитливий, він прагнув усе збагнути, все побачити на власні очі. Взимку 1927 року, як спецкор газети «Вісті», два мiсяцi подорожує по Далекому Сході. Подорож справила на молодого журналіста незабутнє враження. Про цю поїздку, зустрічі з цікавими людьми він написав і видрукував у «Вістях» кілька великих нарисів: «Листи з далекої подорожі» та «Великим Сибірським шляхом», підписавши їх псевдонімом Трублаїні.

 Псевдонім Трублаїні з’явився після приїзду влітку 1927, до Харкова, делегації  з Італії, яких супроводжував Микола Петрович. Вони замінили прізвище Трублаєвський на зручне для них «Трублаїні».

 А в 1929 вже на криголамі «Ф. Лiтке» Микола Трублаїні здiснив подорож від Севастополя до Владивостока, далi через Суецький канал до острова Врангеля. Нариси про подорож Трублаїні надсилав ще по дорозі з Севастополя до Владивостока. То були розділи майбутнiх книг «Людина поспішає на північ» та «До Арктики через тропіки», їх друкував окремими частинами харківський журнал «Молодняк». За участь у цьому рейсі письменника було нагороджено медаллю.

 В 1930 році Трублаїні здійснює мандрівку на криголамі «Сибіряков» до далекої, суворої і таємничої Землі Франца-Йосифа. А у 1931 р. доля відправляє непосидючого письменника-романтика у подорож до Сибіру, щоб уже наступного року піти у плавання на криголамі «Русанов» по Білому морю. А далі були мандрівки до Карелії, на Кольський півострів, у Крим, на Кавказ.

 На зібраних під час цих експедицій матеріа­лах він потім створив чимало цікавих повiстей, оповідань та нарисів. Саме в них, Трублаїнi і визначив остаточно головне покликання свого життя – писати для дітей!... Велика любов до дітей та пiдлiткiв, розуміння їх, уміння проникатися серйозністю проблем, які постають перед пiдростаючим поколiнням, — все це закономірно привело журналіста в дитячу літературу. Письменник Трублаїні вважав, що своєю творчістю він повинен виховувати юну людину, майбутніх патріотів.

 З кінця 1932 року Микола Трублаїні оселяється в Харкові й наполегливо займається літературною роботою.  В 1934 Микола Петрович Трублаїні стає Членом Cпілки Письменників.Того ж року письменник завершує роботу над пригодницькою повістю «Лахтак». Книга вийшла друком в 1935 i відразу стала одним  iз найпопулярніших художніх творів серед молоді. Розповідь про сповнені героїзму будні пароплава «Лахтак» ведеться з таким напруженням, що читач відчутно емоційно переживає всі труднощі, які довелось долати полярним морякам. Твір має гострий, динамічний сюжет. По суті, це одна з перших повістей в українській дитячій літературі, де по-новому ставилось і розв'язувалося питання про позитивного героя в пригодницькому творі.

 Та, крім  оповідань  про дослідників Арктики, морякiв, звіробоїв, полярникiв, вчених Микола Трублаїні написав чимало творів для дітей про життя народів Півночі:  «Вовки гоняться за оленями», «Крила рожевої чайки», «Малий посланець» і «Волохан». Перед юним читачем постають дивовижні й незвичні картини життя найпівнічніших  народів - чукчів, ескімосів, якутів, ненців. В оповіданнях Миколи Трублаїні, крім захоплюючих сюжетів, багато пізнавального. Тому оповідання про Північ вражають своєю життєвою переконливістю.

 Книги про Далеку Північ принесли велику популярність Миколі Трублаїні. Вони поставили його в один ряд з такими вже широко відомими на той час дитячими письменниками, як Андрій Головко, Олесь Донченко, Петро Панч, Олександр Копиленко та інші. Трублаїні не лише домагався, щоб його твори були цікавими й змістовними, але й боровся за якість усієї літератури для дітей, був одним з її критиків і теоретиків.

 Микола Трублаїні одним з перших на Україні звернувся до пригодницького жанру. В різні періоди своєї діяльності він створив .пригодницьке оповідання «Берег невідомого острова», повісті «Лахтак» і «Шхуна «Колумб» та науково-фантастичний роман «Глибинний шлях».

  У 1938–1939 роках журнал «Піонерія» друкує нову повість Миколи Трублаїні «Лебединий острів». Одночасно в газеті «На зміну» з'являється пов'язаний з нею сюжетно твір «Юнга з «Колумба». Ці гостропригодницькі твори Микола Трублаїні об'єднує в повість і видає 1940 року під назвою «Шхуна «Колумб». Причому, не вдовольняючись тим, що публікації в «Піонерія» і в газеті «На зміну» викликали жваве зацікавлення і схвалення читачів та критики, письменник значно доопрацьовує твір, поглиблює його, надає йому хай і трагедійного, але, в суті своїй, сповненого оптимізму характеру.

 «Шхуна «Колумб» теж стала улюбленою книжкою тогочасної молоді. Своїм патріотичним пафосом новий твір Миколи Трублаїні близький повісті «Лахтак», хоч і місцем дії, і сюжетно вони помітно відрізняються.

 Свій внесок письменник зробив і у жанр фантастики. У 1938 році вiн починає працювати над романом «Глибинний шлях», який побачив світ уже після трагічної загибелі автора. Ще 1939 року в журналі «Знання та праця» публікувалася науково-фантастична повість Миколи Трублаїні «56-та паралель». Повість ця не задовольнила автора, і він докорінно переробив її, створивши роман «Глибинний шлях». Передчуттям грізної воєнної днини пройнятий цей твiр, перша частина була надрукувана на початку 1941 року в «Літературному журналі». Повністю твір було видано лише по війні.

 У 1939 році опублікована збірка казок Миколи Трублаїні.

 Микола Петрович Трублаїні жив серед дітей і для дітей. Прославився вiн  і як талановитий педагог- організатор. Ним було засновано у Харкові Клуб юних дослідників Арктики (1934) та Клуб юних дослідників підводних глибин (1936). В Клубі юних дослідників Арктики Північ вивчали не лише по книжках і картах. У 1935 році Микола Трублаїні організував для членів клубу першу в Радянському Союзі подорож дітей за Полярне коло. Про подорожi піонерів чорноморським узбережжям, про їхні пригоди, про ті захоплюючі враження, що залишилися в юних мандрівників від зустрічей з  підводниками, розповів письменник у великому творі «Мандрівник» (1937).

 Коли почалася Друга Світова війна, вона застала Миколу Трублаїні на посаді  директора харківського філіалу видавництва «Радянський письменник». Він одразу ж почав писати рапорти з проханням направити його на фронт. 22 вересня клопотання Миколи Петровича було задоволене і через два дні він уже прибув у діючу армію — працював у редакції фронтової червоноармійської газети «Знамя Родины». Як кореспондент  вiн часто бував на передовiй лінії фронту.

 За завданням редакції, 3 жовтня 1941, Трублаїні також їде на передову. 4 жовтня,  недалеко від передових позицій під Дніпропетровськом, письменник був тяжко поранений осколком авіабомби і в ніч з 5 на 6 жовтня  1941 року вiн помер у поїзді, який віз поранених до Ростова. Поховано письменника було разом з іншими бійцями неподалік залізничного насипу у братській могилі неподалік станції  Ровеньки Луганської області.

 Микола Трублаїні міг би ще багато написати, адже мав чимало творчих планів та цікавих оригінальних задумiв, на жаль не сталося.  Та своїм малим і трохи старших читачам, він залишилив написанi для них книги. Вони глибоко людяні, немовби опромінені гарячим душевним вогнем самого автора. Цi оповідання й повісті, наповнені високими помислами героїв завжди і в усьому бути кращими, вірою в завтрашній день, пройняті романтикою пошуків, бажанням творити прекрасне на землі. Микола Трублаїні закликає свого юного читача: «Будь хоробрим, витривалим. Це потрібно для Батьківщини, для тебе самого. Учись у мужніх, кмітливих, стійких, наслідуй їх. Вони допоможуть тобі стати справжнім громадянином…».

 «Микола Трублаїні належав до отої казкової породи невмирайлів, що над ними, либонь, не владна і сама вельможна пані смерть…» - висловився про письменника друг і однодумець, відомий письменник Олександр Ільченко.

 Людина «… із серцем хлоп’яти, невтомною енергією витівника, чулою душею батька, щирістю відданого друга, проникливим розумом вихователя і спостережливим оком письменника» – так охарактеризував Миколу Петровича Трублаїнi  письменник  Ярослав Гримайло.

 «В нього було одне велике щастя: він був романтиком, співцем простих людей, суворих і прекрасних країв...Микола шукав у житті тих вражень і тем, де найбільше проявляється людська доблесть...» - написав про Трублаїнi - журналіст, поет Терень Масенко.

 «Його творами й сьогодні захоплюються мільйони читачів. Талановите слово цієї одержимої, чесної і світлої людини будить найкращі почуття, наснажує на благородні справи. Він враз подорослішав у буремні дні громадянської війни, а життя віддав у всенародній битві з фашизмом. В шухляді його письмового столу залишилася незакінчена значною мірою автобіографічна повість «Орлині гнізда».

 «Гордий і непереможний прийшов до нас, його вдячних нащадків, Микола Петрович Трублаїні. Ми й сьогодні сприймаємо його як сучасника і з хвилюванням вирушаємо в мандрівку під гордими вітрилами його мрій і віри в нас» - літературознавець Вячеслав Брюховецький.

 На честь письменника названо вулицю в Києві та в місті Хмельницький.

 У Києві праює «Бібліотека імені Миколи Трублаїні для дітей». У місті Ровеньки гімназія носить ім'я письменника. А у Вільшанці діє музей-бібліотека М. П. Трублаїнi.

 За мотивами повісті «Шхуна «Колумб»», режисером Є. Шерстобитовим знятий художній фільм «Юнга зі шхуни «Колумб», на кіностудії імені Олександра Довженка у 1963 році.

ЧИТАЙТЕ книги Миколи Трублаїні! ЧИТАЙТЕ разом з дітьми, вони пiзнавальнi та захоплюючі!

 

Trub (1)
Trub (2)
Trub (3)
Trub (4)

З А П Р О Ш У Є М О

до ЗАГАЛЬНОМIСЬКОГО БIБЛIОТЕЧНО-IНФОРМАЦIЙНОГО ЦЕНТРУ

переглянути

з 25.04 по 30.04.2017 з 10.00

поличку ювілярів

«Людина славної долі і непересічного таланту»

(110 років від дня народження М.П.Трублаїні (1907–1941), українського прозаїка, журналіста)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top