Календар подій

575 років від дня народження Алішера Навої (1441-1501), узбецького поета, просвітителя, державного діяча

 Нізамаддін Мір Алішер Навої — узбецький поет («Хамсе»), мислитель, державний діяч.

 Писав староузбецькою, таджицькою і перською мовами. Видатний гуманіст середньовіччя Сходу.

 Вершина творчості — поеми «Неспокій праведних» (1483), «Лейлі і Меджнун» (1484), «Фархад і Ширін» (1484), «Сім планет» (1484), «Іскандерів мур» (1485), збірки віршів, афоризмів тощо.

 Навої народився у столиці Хорасанського князівства Гераті у сім'ї сановника падишаха Гіясіддіна Кічкіне, його назвали Алішером (свій поетичний псевдонім «Навої», що означає «мелодійний», він взяв пізніше). Сім'я Навої була однією із найкультурніших у Гераті. Дядько майбутнього поета, Абу Саїд, досить майстерно віршував, а другий дядько, Мухаммад Алі, зажив слави талановитого музики та каліграфа. Змалку Навої виховувався разом із дітьми тімуридських сімей; він особливо приятелював із султаном Хусейном, майбутнім правителем Хорасанського князівства, також поетом, покровителем мистецтв.

 Навої навчався у Гераті, Мешхеді та Самарканді. Серед його вчителів був Джамі, чудовий персько-таджицький поет. У 1469 p. Навої повернувся з Самарканда в Герат у день, коли його приятель Султан Хусейн посів престол своїх предків. Незабаром Навої призначили на високу державну посаду хранителя печатки, потім — візира з ушануванням титулом еміра. У 1476 р. поет подав у відставку, залишившись проте «наближеним його величності». Навої не міг цілком відійти від державних справ. Він очолював владу то в місті Астрабаді (що вважалося майже засланням), то в самому Гераті. Помер поет 3 січня 1501 р.

 Історичні джерела повідомляють, що Н. був щедрим покровителем наук і мистецтв. Він підтримував творчість таких видатних істориків, як Мірхонд, Хондамір, Васіфі, Давлетшах Самарканді, художника Бехзада, архітектора Кавашедіна, багатьох поетів, музикантів, каліграфів. Проте й сам Навої був не лише поетом і державним діячем, а й музикантом, художником, архітектором, істориком і філософом.

 Навої був вихований арабською і, особливо, фарсімовною поезією того часу. Свою творчість він розпочав як перськомовний поет, швидко освоївши техніку та образний лад класичної перської поезії.

 Його ліричні вірші (газелі) зібрані у великий збірний диван «Скарбниця думок» («Хазойін аль-маоні»), що складається із чотирьох циклів: «Дивовижі дитинства», «Дивовижі юності», «Дивовижі середнього віку» і «Напуття на старість». Сюди ж входять вірші складніших форм, створені на основі газелі.

 Як ліричний поет, Навої був учнем перських класиків. Його вірші не піддаються датуванню, і в них ледве вловлюються відгуки на відомі нам події з життя поета. Диван «Скарбниця думок» розгортається як лірична сповідь поета, який сторожко фіксує багату гаму своїх переживань. Поезія Навої метафорична.

 Навої написав свою «П'ятерицю» («Хамсе»), куди увійшли «Неспокій праведних», «Фархад і Шірін», «Лейлі та Меджнун», «Сім планет», «Стіна Іскандара». Він також є автором філософської поеми «Мова птахів» («Яіст аттайр», 1498-1499). Окрім того, перу Н. належать літературознавча праця «Зібрання вибраних» («Маджаліс аннафаїс», 1491/92—1498/99), праця з поетики «Вагарозмірів» («Мезон аль-Авзон», 1492), лінгвістична праця «Суперечка двох мов» («Мухокамат аль-лугатайн», 1499), історичні твори «Історія царів Аджама» («Таріхі мулукі Ажам», 1485—1498/99), «Історія пророків і вчених» («Таріхі анбійо ва хукамо», 1485—1498/99), а також філософські трактати, біографії деяких його сучасників тощо.

 Ім'ям Алішера Навої названо проспект у Києві (на Воскресенці), вулицю у Львові та провулок в Ужгороді.  

Navoj
Navoj1

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top