Григорій (Гершл) Ісакович Полянкер народився в Умані в сім'ї робітника. У 17-річному віці переїхав до Києва, де вчився у фабрично-заводському училищі, працював на взуттєвій фабриці, водночас друкував свої ранні літературні твори. Член Спілки письменників СРСР з 1934 року. Закінчив Київський педагогічний інститут (1935), після цього працював у редакціях, був редактором літературно-художнього журналу мовою їдиш «Совєтіше літератур».
22 червня 1941 року добровільно пішов у діючу армію боротися проти нацистської Німеччини. Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ст. (двома), орденом Червоної Зірки та медалями. Учасник Параду Перемоги у 1945 році.
У 1947–1948 роках був редактором альманаху «Дер Штерн» («Зірка»). Співпрацював з Єврейським антифашистським комітетом. Під час переслідувань в СРСР «безрідних космополітів» був у 1951 році заарештований та присуджений до 10 років виправно-трудових таборів. Випущений на волю у 1954 році, реабілітований у 1955-му.
У 1960–1990 роках — член редколегії московського журналу мовою їдиш «Совєтіш Геймланд» («Радянська Батьківщина»). Жив і працював у Києві. За часів «перебудови» був ініціатором створення в Києві Єврейського культурно-просвітницького товариства імені Шолом-Алейхема. Сприяв відродженню єврейських мовних і культурних традицій у незалежній Україні.
Помер у Києві, похований на Берковецькому кладовищі.
Григорій Полянкер писав як єврейською, так і російською мовою.
Основні видання:
Уклав україномовний збірник нарисів «Про мужніх і сильних» (К., 1957).
Твори письменника неодноразово виходили українською мовою (зокрема, у перекладах Марка Талалаєвського). Видавалися також грузинською, молдавською, польською, болгарською, французькою та іншими мовами.