Календар подій

Щедра кутя. День пам’яті преподобної Меланії

 У давнину цей день завершував рік, а наступний за ним день – святого Василя – відкривав новий. Саме через це вечір 13 січня повинний бути багатим, тобто щедрим, щоб наступний рік був таким же.

 Щедрий вечір – свято, на яке зранку починали готувати другу обрядову кутю – Щедру. На відміну від Багатої, її можна було заправляти скороминою. Пекли млинці із салом, готували пироги, вареники. Сідаючи до святвечері, кожен одягав нову або свіжовипрасувану сорочку, а також брав власну, спеціально мічену ложку.

 Звечора і до півночі оселі обходили щедрувальники. Юнки, зібравшись у гурти, з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, а дівчата-підлітки щедрували поодинці чи гуртом. Тексти дитячих щедрівок виконувалися в один голос або ж речитативом. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто перевдягненого в жіноче вбрання жартівника. З цим сюжетом пов'язані саркастичні сценки, що їх розігрували учасники дійств.

Дівчата цього вечора гадали.

 Рахували поліна, принесені в хату. Якщо парна кількість, то бути весіллю. Потім, зажмуривши очі, брали навмання одне з них: якщо в корі, пряме та гладеньке — буде чоловік багатий, гарний і добрий, а без кори — бідний.

 Витягували зі стріхи соломину: якщо з колоском та ще й із зернами — подружнє життя буде щасливим.

 Перед ворітьми насипали по три купки зерна, а вранці спостерігали: якщо не чіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки.

 Крім ворожінь, люди намагалися і завбачувати погоду. Якщо під Новий рік добрий сніг — сій гречку. Небо в зірках — врожай на гриби й горох. Падає м'який сніг — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим. Сильний мороз і падає малий сніжок — на врожай хліба, здоров'я людей і тварин; коли ж тепло і без снігу — на неврожай і хвороби. Який перший день у Новому році, то й рік буде такий. Багато пухнастого інею на деревах — до врожаю зернових і доброго медозбору. Ожеледь на деревах — уродить садовина. Зоряне небо—добре нестимуться кури.

 А ким була Свята Меланія, покровителька цього дня і, передусім, вечора?

 З церковних джерел відомо, що Свята Меланія прийшла на світ у Римі, як дочка сенатора Публіколі та його дружини Альбіни. Мала Меланія змалку була захоплена прикладом святості життя своєї бабусі та інших побожних римлянок. Отож мріяла про те, щоб беззастережно присвятити себе служінню Христу. Але багатий батько, мріючи мати внука і в майбутньому спадкоємця свого великого маєтку, примусив Меланію 397 року вийти заміж за сина римського перфекта. Меланії виповнилося тоді лише 14 років, а її супругові Пініяну – 17. Пройнята палким бажанням провести своє життя непорочною й видана заміж проти власної волі, Меланія просила свого чоловіка, щоб він погодився жити з нею у повній невинності. Однак чоловік не мав такого високого розуміння духовної досконалості своєї дружини.

 З часом Меланія втрачає двох дітей, які помирали відразу після народження, і сама ледь не померла під час важких пологів. Опісля чоловік пообіцяв, якщо Меланія одужає, то зможе жити та служити Богові у своєму вподобанні. Пініян дотримав свого слова. Однак цьому противився батько Меланії і примусив її вести життя пристойної, відданої чоловікові світської жінки, принаймні, напоказ. Після смерті  Публіколі, мати Альбіна й чоловік Меланії Пініян не тільки погодилися на новий спосіб її життя, а й помалу самі почали перейматися християнським духом.

 Щоб припинити зв’язки з мирським життям, світськими людьми, які купалися у розкошах, але потопали у розпусті та інших гріхах, вони покинули Рим і оселилися в сільській околиці. У 417 році Меланія з Пініяном і матір’ю Альбіною виїхали до Святої Землі, де замешкали у прихистку для паломників.

 Своє багатство Меланія витратила на спорудження церков, монастирів, на викуп з неволі полонених воїнів, бранців-рабів та інші добрі справи.

 Також заснувала недалеко від Еленойської гори жіночий монастир і в ньому прожила до самої старості.

 Померла Свята Меланія 13 січня 439 року.  

1
2
3
Rogdestvo

Go to top