День театру - це завжди радість, яку відчуваєш від зустрічі з прекрасним. Це справжня насолода, коли можна поринути в чудову атмосферу, створену на сцені майстрами своєї справи.
Напевно, складно знайти людину, яка б була байдужою до театру.Але з історією створення самого театру, на жаль, знайомі не всі.
Особливо це стосується дітей, адже для них найголовнішим є саме уявлення і гра акторів.
Тому в ЗБІЦ був проведений захід, присвячений знайомству з різними театрами світу. В цей день було знайомство з японським театром.
Як і очікувалося, учні вперше знайомилися з цією інформацією. Історія створення театру НО була для слухачів дуже цікавою, адже вони навіть не здогадувалися, що, починаючи з 14 століття і до наших днів, головний герой веде оповідання на архаїчній мові, а відсутність декорацій тільки підсилює філософське значення.
Маски є головним атрибутом, причому вони не уявляють того чи іншого персонажа, а висловлюють емоції. Почуття смутку і радості, гніву і смиренності створюються за рахунок гри світла, нахилів голови, композицій мовного хору і музичного супроводу.
Театр НО побудований на уяві глядачів, і в цьому його унікальність.
Школярі переглянули фрагмент театральної вистави цього театру, який залишив їх в повному невіданні. Глибокий сенс юні глядачі, звичайно ж, не змогли вловити, а "бездіяльність" актора, його маленькі кроки по сцені, незвичайний речитатив, здалися їм дивними й одночасно кумедними.
Після знайомства з таким своєрідним театром Кабукі викликав у школярів масу позитивних емоцій. Його уявлення, в яких з'єднані вірші, пісні і танці, дуже сподобалися глядачам. Особливо здивувало їх те, що чоловіки грають жіночі ролі. А чому існує така традиція, учні дізналися з розповіді про історію створення цього театру.
Кабукі втілює буддистські ідеї про винагороду страждущій людині і неодмінне покарання лиходія. Ця ідея здалася глядачам дуже близькою, тому і фрагмент п'єси дуже сподобався.
Сюжет про Бунраку (ляльковий театр), був зустрінутий дуже весело. Учні переглянули, як виготовляються ляльки і як ними керують 3 людини. Їх здивувало те, що всі частини тіла ляльок дуже рухливі, і встановлюються вони на спеціальну раму.
Учасники заходу дізналися, що найголовніший в цих шоу є гідайю-читець, який не тільки виконує монологи і діалоги, але ще й видає необхідні звуки, шуми, скрипи.
Школярі так занурилися в атмосферу японського театрального мистецтва, що не помітили, як пролетів час.
Учні ввібрали всю інформацію як губки і впевнено повторили назви всіх видів японського театру. Дивлячись на їхні радісні обличчя, було зрозуміло, що тема знайшла відгук в їхніх серцях, а, значить і розбудила цікавість до прекрасного. А все це разом дає нам натхнення і сили творити добро і дарувати радість оточуючим .