- Деталі
- Перегляди: 40
2 серпня — Міжнародний день пам'яті Голокосту ромів. Клуб інтернаціональної співдружності "Злагода" не зміг залишитися осторонь, адже ця тема дуже важлива та актуальна у нашій сьогоднішній ситуації.
Виявилося, що про геноцид євреїв знають усі, а про Голокост ромів чують уперше. Тому всі присутні уважно переглянули фільм, в якому почули свідчення очевидців про цю страшну подію.
Те, чим ділилися очевидці, викликало сльози на очах присутніх. Нікому не хотілося вірити, що існувала така витончена жорстокість, яку демонстрували фашисти під час війни. Розповідь про страшні досліди лікаря Менгеле над ромами шокувала всіх. Як могла освічена людина так ненавидіти цю націю, що безжально проводила страшні експерименти над людьми?
Гітлер не міг дозволити, щоб на одному щаблі з його "чистою" расою стояли роми, які історично мали те саме коріння, що й німці, а саме: і ті, й інші родом з Індії та походять від арійців.
Присутні були здивовані цією інформацією, ніхто не знав, що цей факт і був причиною ненависті нацистського лідера до ромів. Учасники заходу не змогли стримати сльози, слухаючи про звірства фашистів і про те, як вони знущалися з цього народу. І зараз не можна замовчувати ці сумні факти та цифри, треба знати, скільки горя випало на долю цієї волелюбної нації. Тому в деяких європейських країнах проводять заходи, присвячені Голокосту ромів, ставлять меморіали та пропонують їм осіле життя.
- Деталі
- Перегляди: 53
День народження для кожного з нас - це свято, подарунки та приємні сюрпризи. Ну, а якщо день народження святкує місто, то це взагалі неперевершені емоції. Цього року нашому Славутичу 37. У теперішній неспокійний час, звичайно, пишних святкувань не було. Але ціла низка заходів відбулася в рамках Дня міста.
Одним з таких і стала 5 червня зустріч в Загальноміському бібліотечно-інформаційному центрі в рамках проєкту «Славутич-це ми…» під назвою «Із історії святкування Дня міста… З вірою в майбутнє». Цього разу нашими гостями були молодь, старше покоління на чолі з Володимир Удовиченко та наші читачі і гості бібліотеки.
Olga Kropta, завідуюча сектором гурткової роботи ЗБІЦ, яка була ведучою цього заходу, змогла створити теплу, дружню атмосферу взаєморозуміння між різними поколіннями Славутича, прокласти місточок від юного міста, того, що тільки розпочало будуватися, до міста, яке пережило багато бурхливих подій, вистояло і гордо живе далі.
Першим свою розповідь розпочав Володимир Петрович Удовиченко, людина, яка очолювала Славутич 25 років, яка сьогодні стоїть на чолі Громадської ради з розвитку міста, почесний мер, депутат Обласної ради. Адже, ніхто не знає стільки фактів про Славутич, не володіє такою точною і глибокою інформацією про історію його будівництва, як він. Тому неймовірно приємно було бачити, з яким захватом слухала молодь ці розповіді, долучалась до обговорення і доповнювала вже своїми думками та почуттями.
В атмосферу спілкування внесли свою родзинку і вікторини про Славутич. Так було приємно, що наша молодь знає своє місто, його історію і відповідала на запитання швидше за дорослих. І це доводить, що їм не байдуже, в якому місті вони живуть, що вони люблять Славутич і бачать його перспективу.
А найбільше вразило, коли на закінчення заходу було запропоновано всім присутнім охарактеризувати своє місто одним словом – який він, наш Славутич? Скільки ж він отримав теплих слів! Славутич купався в любові і відданості до себе.
Ми дякуємо кожному, хто долучився до участі в цій програмі! З величезною вірою в твоє майбутнє, наш Славутиче!
- Деталі
- Перегляди: 32
Чергова зустріч учасників клубу національної співдружності «Злагода» була присвячена історії української вишиванки. Ця тема завжди викликала інтерес у слухачів, тому що вишиванка-невідʼємна частина української культури.
Неможливо уявити наших людей без цього важливого атрибута. Вишивка - оберіг і символ єднання нації. Її витоки сягають раннього середньовіччя, коли вона прикрашала одяг і предмети побуту.
З плином часу вона перетворилася на щось більше, ніж просто прикрасу, набула глибокого та символічного значення. Під час правління Речі Посполитої, Австрійської імперії чи Російської імперії, Україна та її культура зазнавали утисків. Вишиванка стала важливим засобом збереження культурної самобутності та національної ідентичності. Навіть у важкі часи український народ виражав свої почуття та бажання через унікальні візерунки на вишиванці.
У радянський період, коли Україна була частиною Радянського Союзу, національна культура обмежувалася під страхом смерті. Тим не менш, вишиванку продовжували носити з гордістю, як символ мовчазного опору та збереження української ідентичності в умовах репресій.
Зараз, під час війни, спостерігається пожвавлення інтересу до української вишиванки як в Україні, так і за кордоном. Українці вірять, що вишиванка оберігає людину, дарує ій добру долю та здоров'я.
Тому ми цінуємо символ козацького народу і з честю носимо вишиванки не тільки на національні свята, а й кожного дня.
