Агатангел Юхимович Кримський — український історик, письменник і перекладач кримськотатарського походження, один з організаторів Академії Наук України (1918). Літературний псевдонім А. Хванько.
Народився у місті Володимирі-Волинському (тепер Волинська область) 15 січня 1871 року у родині вчителя історії та географії Кримського Юхима Степановича.
Після навчання у гімназії в Острозі (1881–1884) та Другій київській гімназії (1884–1885) вступив за конкурсом у Колегію Павла Ґалаґана 1885–1889.
У ті роки опановує іноземні мови: польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. Всього він знав шістдесят мов.
У 1889–1892 — навчався у Лазаревському інституті східних мов у Москві. З 1892–1896 Кримський пройшов повний курс славістичних студій на історико-філологічному факультеті Московського університету Після закінчення Московського університету Кримський одержав від Лазаревського інституту дворічну стипендію для поїздки в Сирію та Ліван.
За час викладання в Лазаревському інституті східних мов написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу, про Коран, мусульманство, курси історії і літератури арабів, персів і турків.
У 1918 році А. Кримський переїхав до Києва, де став секретарем заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української Академії наук.
З 1921 року він також був директором Інституту української наукової мови.
У 1918–1921 роках працює професором всесвітньої історії у Київському університеті.
З 1929 року його почали переслідувати, позбавляти посад.
У 1930-тих роках Кримський був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України.
20 липня 1941 Кримського було заарештовано співробітниками НКВС, звинувачено в антирадянській націоналістичній діяльності. 25 січня 1942 року вчений помер у лазареті Кустанайської загальної тюрми № 7. Реабілітований у 1957 році.
А. Кримський — автор численних праць з історії та культури арабських країн, Ірану, Туреччини та ін., семітології, історії, ісламу. Окремі історико-літературні монографії Кримського присвячені «Хамасі» Абу Таммана, Абану Ліхікі, Хафізу, П.Алеппському. Велику увагу приділяв дослідженню історії української мови і літератури, фольклору, етнографії.
Кримський — автор праць:
• «Українська граматика» (2 тт., 1907-08),
• «Нариси з історії української мови» (1922, у співавторстві з О. Шахматовим)
• «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного»
• Редактор першого тому «Академічного словника» (1924).
Як письменник Кримський відомий поетичними творами на східні теми, що увійшли до збірки «Пальмове гілля» (З тт., 1901, 1908, 1922), оповіданнями (зб. «Повістки й ескізи з українського життя», 1895 і «Бейрутські оповідання» 1906 та романом — «Андрій Лаговський» (1905, повністю опублікований в 1972).
Кримському належать численні художні переклади Антари, Омара Хайяма, Сааді, Хафіза, Міхрі-хатун, Фірдоусі та багатьох інших, у тому числі західноєвропейських поетів.
Ім'я Кримського міститься у затвердженому XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу. Інститут сходознавства НАН України носить ім'я Агатангела Кримського.