Володимир Якович Бровченко — український поет та громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України.
Володимир Якович народився 1 червня 1931 р. в с. Мала Виска, тепер місто Кіровоградської області. Під час війни брав участь у бойових діях, за що отримав статус учасника війни та нагороджений орденами та медалями.
Після закінчення середньої школи вступив в 1955 році до Одеського технологічного інституту харчової та холодильної промисловості. Саме в студентські часи, 1951 року, у маловисківській районній газеті опубліковано першого його вірша «Хліб».
По закінченні інституту працював інженером-механіком консервного комбінату в Херсоні. Згодом став організатором і першим редактором херсонської обласної молодіжної газети (нині — «Новий день»). У газеті працював до 1961 р. Перша поетична збірка «Шумлять жита» побачила світ в Одесі 1956 року. 3 цією книжкою 1958 року Володимира Бровченка прийняли до Спілки письменників України.
У 1973–1979 рр. — головний редактор журналу «Дніпро», з 1979 р. по 1991 — голова правління Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном. Активно працював у громадських організаціях: Українському фонді культури, Українській раді миру, Товаристві «Україна — світ», входячи до складу їх президій.
Творчий доробок
Друкувався з 1953 року.
За 50 років літературної праці В.Я Бровченком було написано і видано більше 35 книжок: «Шумлять жита», «Зустрічайте сонце», «Скеля Любові», «Не розстріляні зорі», «Перелоги», «На крилах вечорів», «Думна гора», «Сурми», «Вічний жайвір», «Зошит з-під каменя», «Погода на завтра», «Навперейми літам», «Повернення з літа», «Найдорожче», «Вогонь на обрії», «Вибране», «За тиждень до воскресіння», «Страсний четвер», «Свічка під вітром», «Повернення Богородиці», «Презентація з молитвою», «Мала Виска. Степова книга»; роману у віршах «Як Мамай до Канади їздив»; збірників пісень «Вірність», «Материне поле», «Голуби», «Згадай мене».
Твори друкувалися в перекладах багатьма мовами народів колишнього СРСР. Три збірки поезій у перекладі російською побачили світ у Москві. Вірші видавалися англійською, німецькою, румунською мовами.
1991 року фірма «Мелодія» випустила платівку-гігант пісень на вірші В. Бровченка «Згадай мене». У творчій співпраці з відомими композиторами О. Білашем, В. Буевським, Л. Дичко, О. Левицьким, С. Козаком, братом Павлом Бровченком, К. Мясковим, В. Мовчаном написав низку пісень, які звучать у концертах, на радіо і телебаченні, входять до репертуару знаних співаків, хорових колективів.
За збірку поезій «Страсний четвер» у 1994 р. удостоєний міжнародної премії ім. В. Винниченка. Збірку віршів «Презентація з молитвою» відзначено премією імені Павла Тичини (2004 p.) За вагомий особистий внесок у примноження національ-них духовних надбань, високий професіоналізм В. Я. Бровченку присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня
Остання книга Володимира Яковича Бровченка побачила світ у 2005 році. Це спогади поета «Вікнина», що охоплюють період від 30-х років минулого століття до початку XXI.
«Поет Володимир Бровченко вийшов із самісінької гущі свого народу і з цим народом фактично ніколи не розлучався. І народ відчуває цю органічну єдність зі своїм поетом і тому й ставиться до нього, як до своєї людини»- написав про митця Сергій Ткаченко у журналі «Сіверянський літопис».
Із збірки Бровченко В.Я. Мала Виска. Степова книга. Поезії. – К.: Парламентське вид-во, 2004.
Ви не дивуйтесь, добрі люди,
Що я усе про неї не вгаваю...
Про Вись мою, що в`юниться за обрій, -
Маленьку жилку степового краю.
Мені приплине тепла хвиля в серце –
Хлюпне бродіння молодого хмелю.
У кожного ж десь є його джерельце –
У вічній мерзлоті а чи в пустелі...
Моє ж отам, де медоносять липи,
Де роси в сизих травах, наче зорі.
Там, де тополь зелені смолоскипи
Над злібним царством світять неозорим.
Моє отам, де мати на причілку
Щолітечка чеканням душу крає.
Там річечка – ота маленька жилка
Від мого серця – до мойого краю.
Палахкотить єство і денно й нічно:
О земле рідна, будь мені такою,
Щоб я тією річечкою вічно
Гордився, як великою рікою.