Мелетій Кічура (псевдоніми та криптоніми — Зеновій; К. М. О., М. К.)— український правник, письменник, літературний критик, перекладач.
Жертва сталінського терору.
Народився в сім'ї священика. Освіта: гімназія у Львові, правничі факультети Віденського і Львівського університетів.
У серпні 1914 року Мелетія Кічуру мобілізували в австрійську армію. Воював на Галицькому фронті, потрапив у російський полон і був вивезений у Сибір.
З 1918 року жив у Києві, працював завідувачем канцелярії Української академії мистецтв, викладав німецьку мову в Художньому інституті. Належав до літературного об'єднання «Західна Україна», від 1930 року був редактором його журналу під однойменною назвою. Також відредагував альманах «Руку братам» (1928).
М. Кічура — автор збірок поезій, літературознавчих статей, рецензій, нарисів про українських письменників.
Перекладав українською мовою твори Шарля Бодлера, Юліуша Словацького, Фрідріха Шіллера й інших, німецькою мовою — поезії Лесі Українки, Тараса Шевченка.
У 1933 році Кічуру за сфабрикованим звинуваченням заарештували органи ДПУ. До останнього часу вважали, що Кічура загинув у 1939 році, але тернопільський краєзнавець Єфрем Гасай віднайшов архівну довідку, завдяки якій остаточно з'ясовано, що Мелетій Омелянович Кічура помер 3 березня 1938 року у місцях позбавлення волі.
Реабілітований посмертно.