Еміль Золя — французький письменник-натураліст, критик і політичний активіст. Засновник літературного натуралізму, критик і політичний активіст.

Еміль Золя народився 2 квітня 1840 р. в Парижі в сім'ї інженера італійського походження Франсуа Золя та француженки Емілії Обер. У 1843 році родина переїхала до Екс-ан-Провансу, де батько працював над будівництвом водного каналу. Після смерті батька в 1847 році сім'я опинилася в скрутному матеріальному становищі. Золя навчався в коледжі Бурбона в Екс-ан-Провансі, де познайомився з майбутнім художником Полем Сезанном, з яким підтримував дружбу багато років. У 1858 році він переїхав до Парижа, де двічі не зміг скласти іспити на ступінь бакалавра.

Після невдалих спроб отримати вищу освіту, Золя працював клерком у видавництві «Ашет» з 1862 року. Паралельно він писав статті для газет і журналів, а також займався літературною творчістю. У 1864 році вийшла його перша збірка новел «Казки для Нінон», а в 1865 році — роман «Сповідь Клода», які привернули увагу літературної спільноти.

Золя є автором 20-томного циклу романів «Ругон-Маккари», в якому досліджується життя п'яти поколінь однієї родини на тлі соціальних і політичних змін у Франції другої половини XIX століття. Серед найвідоміших романів циклу:

• «Тереза Ракен» (1867 р.) — історія про фатальні наслідки пристрасті та злочину.
• «Жерміналь» (1885 р.) — епопея про життя шахтарів і їхню боротьбу за справедливість.
• «Нана» (1880 р.) — портрет паризької куртизанки та її впливу на суспільство.

Незакінчена серія «Євангелія» висловлює цей новий етап у творчості Золя. У проміжку між серіями «Ругон-Маккари» і «Євангелія» Золя написав антиклерикальну трилогію «Міста»: «Лурд» (1894 р.), «Рим» (1896 р.), «Париж» (1898 р.).

Окрім літературної діяльності, Золя активно займався журналістикою та брав участь у політичному житті Франції. Найвідомішим його публіцистичним виступом стала стаття «J'accuse» («Я звинувачую», 1898 р.), в якій він виступив на захист несправедливо засудженого офіцера Альфреда Дрейфуса. Ця стаття спричинила широкий резонанс і змусила Золя тимчасово емігрувати до Англії.

Еміль Золя трагічно загинув 29 вересня 1902 року внаслідок отруєння чадним газом через несправність димоходу в його паризькому будинку. Обставини його смерті викликали численні суперечки та підозри щодо можливого умисного вбивства, проте офіційно визнано нещасний випадок.

Творчість Еміля Золя мала значний вплив на розвиток світової літератури, зокрема на формування натуралізму як літературного напряму. Його романи, присвячені соціальним проблемам та аналізу людської природи, залишаються актуальними й сьогодні.