Ілляшенко Василь Васильович — український кінорежисер, сценарист, письменник, педагог. Заслужений працівник культури УРСР (1985 р.). Заслужений діяч мистецтв України (1998 р.).

Народився 5 квітня 1935 року в селі Чехівка (на той час Полтавської обл. УРСР) у селянській родині. У 1956-1958 роках навчався в Київському технікумі культосвітпрацівників. Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965 р.).

Лауреат премії Спілки кінематографістів України (1981 р.) за книгу «Кінорежисура. Автор книг з питань історії й теорії кінематографа: «Этюды о кино» (1998 р.), «Етюди про кіно» (1999 р.), «Книга режисури» (2002 р.), «Історія українського кіномистецтва» (2004 р.), «Теорія смислів світового кіно» (2008 р., у 5-ти книгах).

З 1970 року працював на Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка в Києві, де поставив стрічки: «Крутий горизонт» (1971 р.), «Новосілля» (1973 р.), «Серед літа» (1975 р.), «Дніпровський вітер» (1976 р., новела «На косі»), «Червоне поле» (1979 р., 2 серії), «Увійди у кожний дім» (1990 р., 7 серій); за власними сценаріями – «Обітниця» (1992 р.), «Притча» (1994 р.), «Сповідь» (2009 р.).

Автор роману «По білому світі» (2001 р.), поетичних збірок «Високосне літо зозулі» (1992 р.), «Гірка книга» (1998 р.), «Хресна книга» (2000 р.), «Блаженний на святі життя» (2003 р.), «Сльози сонця» (2005 р.), «На пагорбах» (2010 р.).

Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

Був членом Національної спілки кінематографістів України.

Помер 29 листопада 2014 року в Києві.

Василь Ілляшенко також є автором п'єси «Преблаженна наша мати» (1994 р.), поставленої у Волинському українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка.

Його творчість відзначається яскравою образністю, романтизмом, соціальною загостреністю та глибокою національною сутністю. Він належить до плеяди діячів українського поетичного кіно.