Джеймс Паркінсон — англійський психіатр, геолог, палеонтолог, політичний активіст. У 1817 році Джеймс Паркінсон описав «дрижальний параліч», який нині називають хворобою Паркінсона.

Джеймс Паркінсон народився 11 квітня 1755 р. у родині хірурга та аптекаря Джона Паркінсона. Джеймс пішов батьківськими стопами, ставши учнем свого батька, а також навчаючись у Лондонській лікарні. Він отримав диплом Лондонської медичної корпорації у 1784 році.

Після смерті батька, в 1784 році, Паркінсон успадкував його медичну практику. Його найвизначнішим внеском у медицину стала публікація в 1817 році праці «Есе про дрижальний параліч», де він вперше описав неврологічний розлад, який характеризувався тремтінням, скутістю м'язів та сповільненістю рухів. Цей стан пізніше, у 1872 році, французький невролог Жан-Мартен Шарко назвав «хворобою Паркінсона».

Паркінсон мав різнобічні наукові інтереси: був одним із засновників Британського геологічного товариства; зробив значний внесок у класифікацію викопних решток. Серед його наукових праць — різні видання «Хімічного керівництва»; довга дисертація про різні типи скам'янілостей (1801 р.); перший том «Органічних залишків минулого світу» (1804 р.), за яким йдуть два інші томи (1808 р., 1811 р.) та невелика праця «Елементи орнітології» (1822 р.) про органічні копалини.

У 1790-х роках Паркінсон став активним прихильником реформістських ідей. Писав під псевдонімом «Old Hubert» памфлети на соціально-політичні теми. Був членом кількох радикальних політичних товариств.

Помер 21 грудня 1824 року в Лондоні. Щороку 11 квітня  відзначається Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона, що підкреслює важливість його внеску в медицину.