Григорій Михайлович Тютюнник — український письменник, журналіст, публіцист, педагог. Брат Григора Тютюнника. Його творчість тісно пов’язана з повоєнною добою, темами життя простих людей, моральними пошуками особистості, а також глибоким патріотизмом.

Григорій Михайлович Тютюнник народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. Під час Другої світової війни був на фронті, по завершенню якої активно включився в літературну діяльність. 1946 року закінчив Харківський університет і працював за призначенням учителем української мови і літератури у Львівському технікумі культосвіти, а згодом — у школі міста Кам'янки-Бузької. Був членом літературної студії Харківського університету, літературного об'єднання при Спілці радянських письменників України.

Був співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну й напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця становлять збірка оповідань «Зоряні межі» (1950 р.), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957 р.). Уже після смерті письменника світ побачив його збірку поезій воєнного часу «Журавлині ключі», яку опубліковано 1963 року.

Його найвідоміший твір — роман «Вир», за який посмертно отримав Державну премію імені Тараса Шевченка у 1963 році. Роман «Вир» — епохальний твір, що не лише здобув визнання критики, але й став свідченням глибокого внутрішнього конфлікту людини в часи змін. Його проза вирізняється емоційністю, глибоким психологізмом і співпереживанням героям.

Григорій Тютюнник мав молодшого брата — Григора Тютюнника, теж талановитого письменника, який прославився вже пізніше. Їх інколи плутають, однак творчість кожного з них має свої особливості.

Помер Григорій Тютюнник 29 серпня 1961 року у Львові.

Творчість Григорія Михайловича Тютюнника має важливе значення в українській літературі, зокрема в контексті повоєнного періоду. Його художній доробок є яскравим зразком реалістичної прози, в якій домінують теми морального вибору, внутрішньої боротьби, гідності та людяності. Тютюнник майстерно передає душевні переживання своїх персонажів, що робить його твори емоційно насиченими та життєвими. Автор змальовує життя українського села, труднощі селян у післявоєнний період, конфлікти між старими й новими моральними цінностями. Його творчість сприяє збереженню й усвідомленню української культурної та мовної ідентичності.