Аполлінарій Васильович Новак — український письменник, учений, журналіст, редактор в Канаді.

Аполлінарій Васильович Новак народився 24 квітня 1885 р. у с. Серафинці (Серафимівці) Городенківського повіту в Галичині. У 1901 році, ще будучи студентом, Новак емігрував до Канади разом із родиною. Вони оселилися в околицях Плезент Гоум (провінція Манітоба), де Аполлінарій працював вантажником і будівельником. Вже в 1903 році він став одним із засновників Товариства імені Тараса Шевченка та українського товариства «Читальня» у Вінніпезі, що сприяло розвитку української культури серед емігрантів.

Новак дебютував у 1907 році з оповіданнями «Перевертень» і «Перший заробіток», опублікованими в газеті «Свобода». У 1910 році у Вінніпезі вийшла його збірка «Канадійські оповідання», в якій змальовано тяжке життя українських емігрантів: виснажлива праця, низький заробіток, нещасні випадки. Його оповідання «Вигнанці», що описує дискримінацію українців з боку англомовного населення, увійшло до «Хрестоматії української літератури в Канаді» (Едмонтон, 2000 р.).

Працював редактором газет «Канадійський фармер» (1909–1913 рр.) та «Український голос» (1922–1955 рр.), де також публікував свої твори. Деякі з його оповідань були надруковані в календарях-альманахах згаданих газет і в журналі «Хата». Помер 29 жовтня 1955 р. у Вінніпезі.

Аполлінарій Новак залишив значний слід у розвитку української літератури та журналістики в Канаді. Його твори відображають реалії життя українських емігрантів на початку XX століття, а його громадська діяльність сприяла збереженню української культури за кордоном.