Вероніка Олександрівна Черняхівська — українська поетеса, перекладачка.

Черняхівська Вероніка Олександрівна народилася 25 квітня 1900 року в родині української інтелігенції: батько — Олександр Черняхівський, відомий гістолог і академік, мати — письменниця та громадська діячка Людмила Старицька-Черняхівська, донька класика української літератури Михайла Старицького. З дитинства Вероніка спілкувалася з видатними діячами української культури: Миколою Лисенком, Лесею Українкою, Михайлом Грушевським, Іваном Франком та іншими.

У 1918 році закінчила з золотою медаллю Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства. Здобула фах інженера-економіста в Київському інституті народного господарства та навчалася на курсах іноземних мов. Працювала референткою-перекладачкою в Наркоматі охорони здоров'я, від якого їздила у відрядження до Німеччини.

Вероніка Черняхівська — поетеса-лірик, яка рано проявила свій талант. Її твори публікувалися в літературно-мистецькому альманасі «Гроно» та журналі «Вихор революції». Вона володіла кількома мовами, включаючи давньогрецьку, латинську, французьку, німецьку, іспанську та англійську. Серед її перекладів — твори Франца Верфеля, Андре Спіра, Джека Лондона («Місячна долина»), Еміля Золя («Жерміналь»), Чарльза Діккенса («Пригоди Олівера Твіста»).

У 1929 році була заарештована за звинуваченням у причетності до «справи СВУ». Через кілька місяців її звільнили, але заарештували батьків. У січні 1938 року знову заарештована за звинуваченням у «шпигунсько-контрреволюційній діяльності». Під час ув'язнення в Лук'янівській тюрмі зазнала психічного розладу. 22 вересня 1938 року засуджена до розстрілу, вирок виконано того ж дня. Місце поховання невідоме.

Вероніка Черняхівська — яскрава представниця української інтелігенції, чия творчість і життя були трагічно обірвані репресіями.