Станіслав Володимирович Тельнюк — український поет, прозаїк і літературний критик.

Станіслав Тельнюк народився 26 квітня 1935 року в селі Іскрівка Якимівського району Запорізької області в родині агронома та вчительки. Його батько, Володимир Тельнюк-Демірскі-Адамчук, був особистістю з багатогранним характером і дав своїм чотирьом дітям різні прізвища.

У 1954 році Станіслав закінчив Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище, а в 1959 році — Київський університет імені Тараса Шевченка.

Станіслав Тельнюк був активним учасником літературного процесу з 1952 року. Він працював у редакції газети «Літературна Україна» (1962–1966 рр.), а пізніше обіймав посаду відповідального секретаря Комісії критики та теорії літератури Спілки письменників України.

Друкувався з 1952 року. Видав 8 збірок поезій, зокрема «Леґенда про будні» (1963 р.), «Залізняки» (1966 р.), «Опівнічне» (1972 р.), «Робота» (1976 р.), «Мить» (1985 р.); повісті «Туди, де сонце сходить» (1967 р.), «Грає синє море» (1971 р.); літературно-критичний нарис «Червоних сонць протуберанці» (1968 р.). Тельнюк також був талановитим перекладачем, працюючи з 15 мовами, включаючи турецькі мови та їдиш.

У 1976–1977 роках Станіслав працював на будівництві Байкало-Амурської магістралі. Він був співініціатором і співзасновником масового політичного об'єднання «Народний рух України за перебудову». Лауреат Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського за 1984 рік.

Помер 31 серпня 1990 року в Києві.

Станіслав Тельнюк був унікальним митцем, який гармонійно поєднував поетичне чуття з аналітичним мисленням критика. Його вірші глибоко філософські, а критичні статті — емоційні й художньо витончені. Він показав, що літературна критика може бути мистецтвом. У часи цензури Тельнюк умів залишатися вірним національним ідеалам, просуваючи ідеї свободи, самоусвідомлення, духовної гідності. Його поезія й проза — приклад інтелектуального опору системі. Він збагатив українську поезію новими формами, філософською глибиною та особливою музичністю слова. Його поезія вирізняється строгістю думки та внутрішньою дисципліною стилю. Його літературна діяльність тісно перепліталася з боротьбою за національне відродження. Його діти, сестри Леся і Галя Тельнюк — відомі українські співачки, які продовжують нести слово батька в піснях, поезії й громадянській активності.

Творчість Станіслава Тельнюка — це моральний і культурний орієнтир, джерело сили для тих, хто шукає правду, красу й українську ідентичність.