Данте Аліґ'єрі — видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, якого називають «Батьком італійської літератури». Вважається «Батьком італійської літератури» завдяки своїй праці над поетичною мовою на основі народної італійської, а також завдяки головному твору — «Божественній комедії», що має колосальний вплив на європейську культуру.

Данте Аліґ'єрі народився у 1265 році у місті Флоренція в родині знатного, але не надто багатого роду. Точна дата народження невідома, але зазвичай вважається, що це травень або початок червня. З юності він здобував класичну освіту, вивчав латину, античну літературу, теологію, філософію, зокрема твори Арістотеля і Томи Аквінського.

У віці 9 років Данте вперше побачив Беатріче Портінарі, яка стала символом його духовного кохання і головною музою його поезії. Хоча між ними не було романтичних стосунків, Беатріче залишила глибокий слід у його душі. Після її передчасної смерті, у 1290 році, він присвятив їй збірку «Нове життя», поєднуючи поезію з прозовими коментарями.

Данте був активним громадянином Флоренції і брав участь у політичному житті міста, належав до партії білих гвельфів, що виступали за незалежність Флоренції від Папської держави. У 1300 році він став одним із шести пріорів — вищих урядовців міста. Проте через політичні інтриги та зміну влади його засудили до вигнання у 1302 році. Данте більше ніколи не повернувся до рідного міста.

У вигнанні Данте створив свої головні твори:

• «Божественна комедія» — епічна поема в трьох частинах: Пекло, Чистилище і Рай. У ній автор описує уявну мандрівку душі загробним світом, сповнену глибоких моральних, релігійних і політичних роздумів. Цей твір вважається вершиною середньовічної літератури та основою сучасної італійської мови.
• «Монархія» — трактат латинською мовою, в якому Данте виклав свою політичну філософію: ідею про необхідність світської влади, незалежної від папства.
• «Про народну мову або красномовство» — захист італійської народної мови як повноцінного засобу літературного вираження.
• «Бенкет» — філософський трактат у формі «бенкету знань», де подано коментарі до кількох власних віршів.

Данте помер у Равенні в ніч з 13 на 14 вересня 1321 року, ймовірно, від малярії. Його могила збереглася донині. Попри численні запити флорентійців, його прах так і не був повернений на батьківщину.

Спадщина Данте глибоко вплинула на італійську мову, європейську поезію, філософію, богослов'я і мистецтво. Він вважається одним із найвидатніших письменників в історії людства.