Юрій Іванович Липа — український громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції. Один з ідеологів українського націоналізму. Вважається одним з провідних українських філософів першої половини ХХ століття.

Юрій Іванович Липа народився 5 травня 1900 р. в родині Івана Липи, відомого письменника та громадського діяча. Навчався в Одеській гімназії №4, а згодом — на юридичному факультеті Новоросійського університету в Одесі. У 1920 році емігрував до Польщі, де завершив медичну освіту в Познанському університеті (1929 р.) та пройшов військово-медичні курси у Варшаві (1931 р.).

У 1917 році приєднався до Гайдамацької дивізії, брав участь у боях проти більшовиків в Одесі. Був членом патріотичної організації «Січ», редагував українські періодичні видання. Пізніше служив у курені Морської піхоти УНР, з яким пройшов шлях до інтернування в Польщі.

Юрій Липа був надзвичайно плідним автором: написав понад 200 творів, серед яких поетичні збірки «Світлість», «Суворість», «Вірую»; роман «Козаки в Московії»; три томи новел «Нотатник»; геополітичні праці «Українська раса», «Українська Доба», «Панування, Труд і Лад», «Rus­s­land und seine geo­­politischen Moglichkeiten», «Розподіл Росії», «Емоційні первні в чорноморському світогляді», «Міт Півдня». Його публіцистичні праці, зокрема «Союз визволення України», «Бій за українську літературу», а також наукові видання з фітотерапії, відображають глибоку ерудицію та багатогранність інтересів.

Найвідомішими працями Липи є філософсько-політологічна трилогія: «Призначення України» (1938 р.), «Чорноморська доктрина» (1940 р.) та «Розподіл Росії» (1941 р.). У цих творах він обґрунтував необхідність створення Балтійсько-Чорноморської осі — союзу країн, що мали б протистояти російській експансії, з Україною як лідером цього об'єднання.

Після повернення в Україну в 1943 році працював лікарем у Яворові, де також проводив лекції з фітотерапії. Служив інструктором у старшинській школі Української повстанської армії в Карпатах. Відмовився евакуюватися перед наступом Червоної армії, заявивши: «Мій обов’язок — бути з пораненими воїнами. Краще вмерти на своїй землі гідно у боротьбі!».

19 серпня 1944 року Юрій Липа був захоплений підрозділом НКВС. Його тіло було знайдено 20 серпня в селі Шутова, похований у селі Бунів. Посмертно йому присвоєно звання полковника УПА. На його честь названо вулиці в багатьох містах України, встановлено пам’ятники, проводяться наукові конференції та перевидаються його твори. Від 2000 р. у різних містах України проводять щодворічні Липівські читання.