Альфонс Доде — французький романіст, новеліст і драматург, відомий своєю любов’ю до Провансу та здатністю передавати тепло, гумор і драму в повсякденному житті простих людей.

Альфонс Доде народився 13 травня 1840 р. у місті Нім на півдні Франції, у родині ремісника. Через фінансові труднощі родина рано переїхала, а сам Доде вже з юних років почав працювати. Деякий час працював помічником шкільного учителя у Ліоні, але потім переїхав до Парижа, щоб повністю присвятити себе літературі. Цей період життя описаний в автобіографічному романі «Малюк». З 1859 року почав співпрацювати з кількома газетами як репортер і театральний критик. У Парижі він працював секретарем герцога де Морні — зведеного брата Наполеона III, що дало йому можливість потрапити до кола французької інтелігенції. На службі у де Морні Доде провів майже п'ять років, до самої смерті герцога в 1865 році.

Його стиль поєднує реалізм, теплоту, іронію та поетичність. Доде тонко передає внутрішній світ героїв, часто з співчуттям і гуманізмом. Його герої — це не абстрактні типи, а живі люди зі своїми почуттями, тривогами й мріями. Через сатиру і гумор він розкриває лицемірство, жадібність, слабкість і соціальну несправедливість. Його твори часто містять приховану (а іноді й відкриту) критику буржуазного суспільства. Його стиль і тематика справили вплив на розвиток французької короткої прози та роману. Доде вважається попередником натуралістів, хоча й зберігав м’якіший, людяніший підхід до опису реальності.

Найвідоміші твори:

• «Листи з мого млина» (1869 р.) — збірка коротких новел про життя в Провансі.
• «Незвичайні пригоди Тартарен з Тараскона» (1872 р.) — гумористичний роман про добродушного, але наївного героя.
• «Набоб», «Королі у вигнанні», «Незаконний син» — серйозні соціальні романи, що аналізують мораль та суспільні явища.

Хворів на сифіліс, який значно підірвав його здоров’я. У щоденниках описував свої страждання з надзвичайною відвертістю. Помер у 1897 році в Парижі.

Доде майже щороку випускав по роману, більшість з яких хоча і не піднімалася до рівня його перших книг, але мала високі художні якості, що дозволяли відносити його до першої «п'ятірки» найбільших письменників Франції кінця XIX століття.

Доде залишив значний слід у французькій літературі. Його твори перекладено багатьма мовами, вони поєднують легкість читання з глибоким змістом. Особливо цінується його здатність із любов’ю і гумором зображати звичайних людей. Творчість Альфонса Доде займає помітне місце у французькій літературі XIX століття.