Міщук Ростислав Софронович — український філолог та літературознавець.

Міщук Ростислав Софронович народився 14 травня 1945 р. в селі Золочівка Демидівського району Рівненської області. У 1971 році закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а в 1975 році захистив кандидатську дисертацію. З 1974 року працював в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, де обіймав посади завідувача відділу нової української літератури та заступника директора з наукової роботи.

Ростислав Міщук є автором численних наукових праць, зокрема монографії «Українська проза XX століття» та дослідження про Михайла Драгоманова. Також він був одним із співавторів «Російсько-українського словника наукової термінології. Суспільні науки» (1994 р.).

В останні роки життя працював над монографічним дослідженням української повісті 2-ї пол. 19 ст., публікував на цю тему позначені ґрунтовністю наукового аналізу статті й розвідки (зокрема про творчість Панаса Мирного у зб. «Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ — початку ХХ ст.», 1991 р.; усі — Київ).

Міщук трагічно загинув у Києві в 1994 році.

Міщук Ростислав Софронович сприяв розвитку національного літературознавчого дискурсу, опираючись на західні методи аналізу, але адаптуючи їх до українського контексту. Його участь у створенні російсько-українського словника стала надзвичайно важливою для впорядкування української наукової термінології, що було критично важливо в умовах пострадянської українізації науки.

У часи радянського тиску він залишався вірним українському духові й цінностям, виступав за самобутність української культури й мови. Його творчість є прикладом наукової етики й національної самосвідомості.