Марко Лукич Кропивницький — український письменник, драматург, театральний режисер і актор.

Марко Лукич Кропивницький народився 22 травня 1840 року в селі Бежбайраки (тепер село Кропивницьке, Кіровоградська область). Початкову освіту здобув у приватній школі шляхтича М.К. Рудковського в слободі Олександрівка. У 1856 році з похвальною грамотою закінчив трикласне повітове училище в місті Бобринці. Після цього служив у повітовому суді.

У 1863 році написав свою першу п’єсу «Дай серцю волю, заведе в неволю», яка стала основою для розвитку психологічної драми в українській літературі.

У 1875 році був запрошений до театрального товариства «Руська бесіда», де активно працював як актор і режисер. У 1882 році організував першу українську професійну театральну трупу, яка згодом отримала назву «театр корифеїв». Разом із Миколою Садовським, Іваном Карпенком-Карим та Панасом Саксаганським розвивав національний театр.

Театр Кропивницького зумів стати у ряд кращих національних у Європі. Його колектив з успіхом гастролював Україною, Росією, Австро-Угорщиною, а також давав вистави у Варшаві, Мінську, Вільнюсі та Тбілісі. Зіграв більше як 500 ролей у творах українського, російського й західноєвропейського репертуару. У нього вчилися видатні діячі театрального мистецтва, зокрема Микола Садовський, Панас Саксаганський, Софія Тобілевич.

Під час гастролей у Петербурзі взимку 1886–1887 років трупа Кропивницького мала величезний успіх, затмивши імператорські театри. Виступи українських акторів відвідав імператор Олександр III, що стало визнанням українського театру на найвищому рівні.

За своє життя написав близько 40 п’єс, серед яких: «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Глитай, або ж Павук», «Пошились у дурні», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «По ревізії», «Дві сім’ї», «Олеся», «Замулені джерела», «Тяжкий час». Своєрідним явищем є комедії Кропивницького «Чмир» (1890 р.), «На руїнах» (1900 р.), «Супротивні течії» (1900 р.), «Мамаша» (1903 р.), «Старі сучки й молоді парості», як і водевіль «Дійшов до розуму» (1909 р.).

Його твори відзначаються глибоким знанням народного життя, сценічністю та багатством української мови. Помер 21 квітня 1910 р. по дорозі з Одеси, де був на гастролях; поховано його в Харкові.

Кропивницький залишив величезний слід у культурному житті України. Його ім’ям названо місто Кропивницький. У 1914 році на міському кладовищі в Харкові було відкрито пам’ятник Кропивницькому. Іменем Кропивницького названо вулиці в багатьох містах України, а також театри та бібліотеки.