Ребошапка Іван — румунський фольклорист-україніст, педагог, перекладач.

Іван Ребошапка народився 29 травня 1935 році у селі Дерменешть Сучавського повіту Румунії. Після здобуття повної загальної середньої освіти поступив на філологічний факультет Бухарестського університету, де згодом викладав українську мову та літературу.

Він викладав українську мову та літературу, а також такі курси: фольклор, історія, культура та цивілізація України, методика викладання української мови у школі, методологія фольклористичних досліджень, румунсько-українські (слов’янські) мовні, фольклорні, літературно-культурні зв’язки.

Іван Ребошапка є членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка (Париж), почесним доктором Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а у 1992-193 рр. був гостьовим професором Альбертського університету в канадському Едмонтоні.

Завідувач відділу української філології на кафедрі слов'янської філології факультету іноземних мов і літератури Бухарестського університету, Голова україністів Румунії, член спілки славістів Румунії, член Міжнародної асоціації україністів. Професор Бухарестського університету. Є автором підручників по українській мові та літературі для загальноосвітніх шкіл Румунії з українською мовою навчання.

Сфера наукових зацікавлень Івана Ребошапки включає: польові фольклористичні та діалектологічні дослідження українських і мішаних поселень Румунії; румунсько-українські фольклорні взаємини; фольклорну поетику, українську літературу та румунсько-українські літературні взаємини; всесвітню літературу та наявність у ній фактів східноєвропейського фольклору.

Серед його праць:

• «Народження символу».
• «Індивідуальність класиків».
• «Вінок року».
• «Поезія колядок».
• «Всесвіт усного і писаного слова. Том 1».
• «Всесвіт усного і писаного слова. Том 2».

Він також видав ряд збірок українською мовою, зокрема: «Народні співанки» (1969 р.), «Ой у саду-винограду» (1971 р.), «Відгомін віків» (1974 р.), «Оленський цвіт» (1976).

Відредагував і видав збірник прислів'їв та приказок «Народ скаже — як зав'яже» (1976 р.).