Марія Михайлівна Старицька — видатна українська акторка, режисерка, педагогиня, перекладачка та громадська діячка. Донька Михайла Старицького, сестра Людмили Старицької-Черняхівської та Оксани Стешенко, племінниця композитора Миколи Лисенка.

Марія Михайлівна Старицька народилася 31 травня 1865 року в селі Лебехівка на Полтавщині, в маєтку родини Старицьких.  Марія здобула освіту в Київській приватній жіночій гімназії, а згодом навчалася на Вищих жіночих курсах у Києві та Санкт-Петербурзі, де вивчала природничі науки. У 1886 році приєдналася до театральної трупи свого батька, де почала як касирка, а згодом стала акторкою.

У 1891 році Марія переїхала до Москви, де навчалася акторської майстерності під керівництвом Олександра Федотова. Після завершення навчання працювала в театрах Санкт-Петербурга та Москви, а також у трупах Івана Найди та Миколи Садовського.

З 1904 року викладала акторське мистецтво в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка, де очолювала драматичний відділ. Після смерті Лисенка в 1912 році стала керівницею школи. Окрім того, працювала викладачем декламації у І Київському комерційному училищі (1918 р.), грала у драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка (1919 р.) та театрі ім. І. Франка в Черкасах (1920 р.). Була членом товариств «Боян» та «Просвіта», українського клубу «Родина».

Протягом 1904–1917 років Марія Старицька зрежисерувала понад 500 вистав українських, російських та західноєвропейських авторів. Вона активно працювала з аматорськими театральними колективами в Києві, зокрема в районах Куренівка, Шулявка, Деміївка, Солом'янка та Дарниця.

У 1926 році Марія Старицька отримала звання заслуженої артистки УСРР. Її 40-річний ювілей творчої діяльності був урочисто відзначений у Київській опері в 1927 році.

Від 1917 до 1919 року очолювала Театральний відділ при Міністерстві освіти Української Народної Республіки, уклала програму організації першого українського театру.

Померла 20 грудня 1930 року.

Марія Старицька стала однією з фундаторок української професійної театральної школи. Її викладацька робота в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка сприяла підготовці нового покоління українських акторів і режисерів. Вона стояла біля витоків національного театру модерного типу.

Як драматургиня та перекладачка, Старицька активно популяризувала українську мову в культурному просторі. В її творчості відображено національні ідеї, народні характери та високий естетичний рівень. Старицька належить до кола діячів, які формували національну ідентичність українського народу наприкінці XIX — на початку XX століття. Її творчість і громадська діяльність — це частина боротьби за культурну незалежність України.

Марія Старицька — це не лише представниця видатної родини, а й самостійна постать з вагомим внеском у національне мистецтво та освіту.