Ольга Антонівна Бачинська — українська громадсько-кооперативна діячка, колекціонерка та знавець української народної вишивки.

Бачинська Ольга Антонівна народилася 5 червня 1875 року в місті Сучава (нині Румунія). Навчалася у школах Західної Галичини, куди переїхала разом із батьками. Закінчила торговельну школу і з 1897 року проживала у Стрию. З 1898 року працювала в дирекції «Каси задаткової» в Стрию, ставши першою українкою, яка обіймала таку посаду в банківській установі.

Ольга Бачинська активно займалася громадською роботою: була однією із засновниць «Товариства руських жінок у Стрию» в 1903 році, організувала ремісничий кооператив «Труд» та кравецьку майстерню, тривалий час очолювала їх. У 1924 році її обрано до дирекції «Маслосоюзу» — одного з найбільших експортерів української продукції на початку ХХ століття, де вона працювала до 1939 року.

Під час Першої світової війни, перебуваючи в австрійському концтаборі в Ґмінді (1914–1915 рр.), Ольга Бачинська почала збирати зразки української народної вишивки від жінок, яких туди вивезли з Галичини й Буковини. Після повернення вона продовжила цю роботу, і в 1926 році передала 1387 паспортизованих узорів та значну кількість предметів народного одягу Національному музею у Львові. Частина її колекції зберігається також у Стрийському краєзнавчому музеї «Верховина», одним з організаторів якого вона була.

Після радянської окупації 1939 року всі українські кооперативні установи були знищені, і в 1940 році Ольгу Бачинську виселили з власного дому. Вона відмовилася від еміграції в 1944 році, бажаючи померти на рідній землі. Померла 24 липня 1951 року в Стрию, похована на Стрийському кладовищі біля чоловіка Іларіона Бачинського.

У 2001 році в її будинку в Стрию відкрито меморіальний музей, де зберігаються особисті речі діячки, родинні фото, документи та архівні записи. Її ім'ям названо вулицю в Стрию, а на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку.

Бачинська зібрала одну з найповніших колекцій українських вишивок початку XX століття, рятуючи безцінні зразки народного мистецтва, які могли б бути втрачені. Її зібрання стали основою для досліджень українського орнаменту, етнографії та моделювання народного вбрання.

Бачинська активно залучала жінок до освітньої та культурної роботи, розширюючи їхню роль у суспільстві. Завдяки їй були створені майстерні, школи, ремісничі осередки — осередки самоідентифікації та національної гордості.

Її життя стало взірцем відданості українській справі, безкорисливості та громадянської мужності. Відмова емігрувати попри переслідування — свідомий вибір бути з народом до кінця.