Наталія Іванівна Кобринська — українська письменниця, засновниця організованого фемінізму в Україні. Обстоювала право жінок на освіту.

Наталія Кобринська народилася 8 червня 1855 року в селі Белелуя на Івано-Франківщині. Походила з інтелігентної родини священника, який мав значний вплив на розвиток її інтелектуального світогляду. Її батько був не лише священником, а й письменником, громадським діячем, тому в домі панувала атмосфера просвітництва.

Наталія отримала домашню освіту, добре знала іноземні мови, зокрема німецьку. З дитинства проявляла схильність до літературної творчості. Після шлюбу з Теофілом Кобринським почала активно займатися суспільною діяльністю.

Кобринська стала засновницею першої феміністичної організації в Україні — «Товариство руських жінок» (1884 р.). Її мета — об’єднати жінок для спільної боротьби за рівні права, передусім у галузі освіти та суспільної участі.

У 1887 році вона спільно з Оленою Пчілкою видала перший в українській літературі альманах «Перший вінок», присвячений жіночій тематиці. До створення альманаху долучились найталановитіші жінки Наддніпрянщини та Заходу України: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші.  До альманаху увійшли твори письменниць, а також статті про становище жінок.

На сторінках видання Кобринська опублікувала програмні засади фемінізму: «Про рух жіночий в новійших часах», «Руське жіноцтво в Галичині в наших часах», «Замужня жінка середньої верстви», «Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславові».

Кобринська писала переважно соціально-психологічні новели й оповідання. Найвідоміші її твори: «Задля кусника хліба», «Дух часу», «Перша вчителька», «Душа» та ін. У своїх творах вона торкалася питань жіночої долі, патріархального гніту, освітньої нерівності.

У 1893—1896 роках Наталія Кобринська займається видавничою справою. Видавництво «Жіноча бібліотека» випускає у світ три книги альманаху «Наша доля».

1912 року вона відновила діяльність «Жіночої бібліотеки», першим випуском якої став переклад чеської письменниці Кароліни Свєтли «З наших боїв і змагань». 1918 року Н.Кобринська підготувала збірку «Воєнні новели», до якої ввійшли твори «Кінь», «На цвинтарі», «Брати», «Свічка горить», «Полишений» та досі не знайдені «Тіні», «Лист», «Чи случай», «З-під гуку гармат».

Померла 22 січня 1920 року в місті Болехів.

Наталія Кобринська залишила вагомий слід в історії українського жіночого руху та літератури. Її діяльність стала поштовхом для подальшого розвитку феміністичних ідей в Україні.