Сол Беллоу — американський письменник, лауреат Пулітцерівської премії 1975 року за роман «Дар Гумбольдта», а також Нобелівської премії з літератури («за глибоко людське розуміння та тонкий аналіз сучасної культури») 1976 року.

Сол Беллоу народився 10 червня 1915 року в Канаді. У 1924 році родина переїхала до Чикаго, де Сол у дитинстві переніс важку респіраторну хворобу — цей досвід сприяв його захопленню читанням; він надихнувся образом «Uncle Tom’s Cabin» й вирішив стати письменником. Навчався в Чиказькому та Північно-Західному університетах США, аспірантурі університету Вісконсину в Медісоні. За освітою антрополог та соціолог.

Дебютував короткою новелою «Два ранкових монологи» в журналі Partisan Review у 1941 році. Перший роман «Людина між небом і землею» 1944-го. У 1948 році отримав грант Ґуґґенгайма, що дозволило подорожувати по Європі. Саме під час цих поїздок почав роботу над найвідомішим романом «Пригоди Огі Марча», який у 1954 році отримав Національну книжкову премію США.

«Гендерсон, повелитель дощу» (1959 р.) — ще один помітний твір, що закріпив за Беллоу славу тонкого психолога людської душі. «Герцог» (1964 р.) — роман, що зробив Беллоу світовою знаменитістю: понад 142 000 екземплярів, 42 тижні в бестселерах. У 1968‑му завершив «Планета містера Семмлера», який також отримав Національну книжкову премію у 1971 році. «Дар Гумбольдта» (1975 р.) — отримав Пулітцерівську премію.

1976 року Беллоу був удостоєний Нобелівської премії з літератури «за глибоко людське розуміння та тонкий аналіз сучасної культури». У 1988‑му нагороджений Національною медаллю мистецтв, у 1990‑му отримав почесну медаль за літературний внесок. У 2000 році вийшов його останній роман — «Равельштайн», натхнений фігурою філософа Аллана Блума.

Був одружений п’ять разів. Особисте життя відзначалося численними романами та конфліктами, що знайшли відбиток у творах і біографіях. Лише у 1986 році, у віці 71 року, він знайшов щастя в останньому шлюбі.

Беллоу поєднував багатий пікаресковий складний сюжетний матеріал із глибоким аналізом культури та філософськими роздумами. Його персонажі — інтелектуали, часто євреї, які переживають екзистенційні кризи, змушені зіштовхуватися з «безумством» XX століття.

1983 року Президент Франції нагородив Сола Беллоу орденом Почесного легіону. Сол Беллоу був одним із найвпливовіших письменників XX століття. Його твори досліджують складність людської природи, соціальні зміни та моральні пошуки індивіда у сучасному світі. У своїй прозі він поєднував глибоку філософську думку з живою мовою і гумором. Беллоу залишив помітний слід в американській літературі, створивши глибокі портрети інтелектуалів і «маленьких людей» в умовах соціальних і культурних потрясінь.