Благовидова Ольга Миколаївна - українська співачка, педагогиня, одна з засновниць одеської вокальної школи.

Ольга Миколаївна Благовидова народилася 11 червня 1905 року у м. Санкт-Петербурзі, в родині музикантів. Вже з чотирьох років навчалася грі на фортепіано, виявляючи неабиякі музичні здібності. Коли дівчинці виповнилось 7 років, родина переїхала до Одеси — міста, що стало її творчою колискою.

Закінчила Одеський музично-драматичний інститут (1925 р.), клас співачки Юлії Рейдер. Володіла не лише технікою співу, а й розвиненим музичним інтелектом, що пізніше стало основою її педагогічного підходу.

У 1928 — 1931 роках була солісткою Великого театру СРСР, у 1931—1932 роках — Тбіліського театру опери та балету, а з 1932 року — Одеського театру опери та балету.

Лауреатка конкурсу у Москві (1933 р., II премія) та в Києві (1937 р., I премія).

З 1933 року почала викладати в Одеській консерваторії, з 1951 — професорка. Стала однією з фундаторок вокальної школи Одеси, заснувала кафедру сольного співу. Підготувала більше десятка відомих вокалістів, серед яких Белла Руденко, Зоя Христич, Микола Огренич, Іван Пономаренко, Людмила Шемчук та інші.

Єдина в радянському просторі педагогиня, чиї троє учнів здобули перші премії на конкурсі ім. Чайковського — М. Огренич (1970 р.), І. Пономаренко (1974 р.), Л. Шемчук (1978 р.). Була членом науково-методичної ради Міністерства культури УРСР та експертної комісії ВАК СРСР.

За роки артистичної діяльності О. М. Благовидова виконала понад 30 оперних партій і багато камерних творів.

Померла 23 жовтня 1975 року в Одесі.

Ольга Благовидова — одна з найвпливовіших постатей в українській оперній і педагогічній традиції XX століття. Вона не лише сяяла на сцені як виконавиця, а й заклала фундамент одеської школи академічного співу, виховавши ціле покоління вокалістів, що продовжують її справу.