Марія Андріївна Вальо — українська бібліографиня, літературо- та бібліотекознавиця.

Вальо Марія Андріївна народилась 16 червня 1925 р. в м. Борислав.  У 1938–1944 роках навчалася у Дрогобицькій приватній гімназії «Рідна школа» та завершила середню освіту у Бориславі. Закінчила Львівський державний університет ім. І. Франка ( нині – Львівський національний університет імені Івана Франка).

Працювала у відділі української літератури Інституту суспільних наук АН УРСР (Львів, нині – Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України) старшим науковим співробітником (з 1963 р.). З інституту була звільнена у 1972 р. унаслідок посилення репресій проти української інтелігенції у Львові та ідеологічних чисток. Далі працювала у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника (ЛНБ ім. В. Стефаника, нині – Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника) у відділі наукової бібліографії на посадах головного бібліографа (1972–1989 рр.), наукового співробітника (з 1989 р. по березень 2011 р.).

1962 р. захистила кандидатську дисертацію «Життя і творчість Ірини Вільде», пізніше опублікованої як монографія «Ірина Вільде». Авторка фундаментальних праць із бібліографії та літературознавства.

Основні напрями наукової діяльності:

• Історія літературно-наукової думки кінця XVIII — початку XIX ст. в Україні.
• Літературознавство: українська письменниця Ірина Вільде (монографія 1962 р. та низка публікацій); україно-слов’янські літературні зв’язки.
• Бібліографознавство: складання бібліографічних покажчиків про життя й творчість українських письменників і вчених — Я. Галана, М. Мольнар‑Мундяк, Д. Павличка тощо.
• Книгознавство і театрознавство: дослідження історії українського театру, періодики, драматургії, а також діяльності закордоннихосвітніх інституцій у Західній Україні.

З 1992 р. дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (комісія бібліографії та книгознавства, славістична комісія). Померла у Львові, була похована на Сихівському цвинтарі. В березні 2025 р. перепохована з чоловіком Василем Панасюком на Личаківському цвинтарі.

Марія Вальо — одна з ключових постатей української бібліографії та книгознавства XX ст. Завдяки її фундаментальним працям були створені важливі бібліографічні покажчики, які заклали основу досліджень з української та міжслов’янської літератури. Її життєвий шлях символізує наполегливість, наукову відданість і культурну спадкоємність у нелегкі часи. Завдяки її дослідницькій і бібліографічній праці, особливо в галузі славістики та історії української літератури, було створено важливі довідкові ресурси та підґрунтя для подальших досліджень літературних зв’язків у Центрально-Східній Європі.