Олександра Захарівна Смолярова — українська актриса. Народна артистка України (з 1980 р.).

Смолярова Олександра Захарівна народилася 19 червня 1925 року у місті Маріуполі. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Любові Гаккебуш) 1948 року.

Працювала у Київському театрі юного глядача, у Вінницькому українському музично-драматичному театрі, у Київському театрі транспорту. З 1952 року — актриса Київського театру російської драми імені Лесі Українки, де зіграла понад 80 ролей.

З 1968 року викладала в Київському державному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, а згодом стала членом-кореспондентом Академії мистецтв України (2002 р.).

Шевченківська премія 1983 року разом з М. Рєзніковичем, В. Добровольським, Ю. Мачугою, А. Пазенком, А. Решетниковим, М. Рушковським, Л. Яремчук за створення образу сучасника у виставах «Мережа спокою», «Кафедра», «Тема з варіаціями» у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки.

Ролі: Панна («Вій» за М. Гоголем), Раїса Закипна («Київський зошит» В. Собка), Ніна («Маскарад» М. Лєрмонтова), Шура Азарова («Давним-давно» О. Гладкова), Маша, Матрьона («Живий труп», «Влада темряви» Л. Толстого), Оксана («Загибель ескадри» О. Корнійчука), Королева Єлизавета Валуа («Дон Карлос» Й. Шіллера), Клавдія («Діти Ванюшина» С. Найдьонова), Естер («Долетимо до Мілана» О. Заградника), Бабулинька («Гравець» Ф. Достоєвського), Стара Джуліана («Історія однієї пристрасті» Г. Джеймса), мама Іда («Кішка на розпеченому даху» Т. Уїльямса), Софія Іванівна («Поки вона вмирала», «Різдвяні мрії» Н. Птушкіної) та ін. Ролі в кіно: Ганка («Мораль пані Дульської», 1957 р.), мати («Ой не ходи, Грицю…», 1979 р.), Білетерша («День народження Буржуя», 2000 р.).

Померла 24 травня 2014 року у Києві. У 2015 році в театрі імені Лесі Українки відбувся вечір «Посиденьки при свічках», де друзі й колеги згадували Олександру Захарівну як натхненну, теплу людину й майстерну акторку.