Календар подій
Жан-Поль Сартр - французький філософ, письменник, сценарист, громадський діяч. Його життя і творчість глибоко переплелися з драматичними подіями європейської історії — від світових воєн до антиколоніальних рухів.
Жан-Поль Сартр народився 21 червня 1905 року в Парижі. Його батько помер, коли хлопчикові було лише 15 місяців, тому його виховувала мати разом із дідом — викладачем класичної філології. Цей інтелектуальний вплив сформував у Сартра любов до літератури та філософії.
У 1924 році він вступив до престижного École Normale Supérieure, де познайомився з такими постатями, як Моріс Мерло-Понті та Раймон Арон. У ті роки він відкрив для себе ідеї Едмунда Гуссерля та Мартіна Гайдеггера, які згодом глибоко вплинули на його філософське мислення. Викладав філософію в різних ліцеях Франції; з 1944 року цілком присвятив себе літературній праці.
Сартр увійшов в історію філософії як головний представник атеїстичного екзистенціалізму. Основний принцип його вчення — «існування передує сутності» — стверджує, що людина не має наперед заданої природи і сама формує себе через вчинки.
У праці «Буття і ніщо» (1943 р.) він аналізує структуру людського існування, свободу волі, природу свідомості та відповідальність. Людина, за Сартром, абсолютно вільна, але ця свобода несе з собою екзистенційну тривогу, адже ніхто, окрім самої людини, не визначає її долю.
Сартр реалізував свої філософські ідеї також у художній формі:
- У романі «Нудота» (1938 р.) він описує абсурдність буття очима героя, що втрачає сенс звичних речей.
- У п'єсі «За зачиненими дверима» (1944 р.) звучить знамените: «Пекло — це інші», що підкреслює роль погляду іншого в конструюванні нашої ідентичності.
Його літературна творчість охоплює романи, новели, есеїстику та драматургію. Твори Жан Поля Сартра принесли йому величезну популярність. У наступні кілька років письменник досліджував біографію Жана Жене і Шарля Бодлера, написав тетралогію «Дороги свободи» і автобіографічний роман «Слова».
Сартр ніколи не стояв осторонь соціальних подій. Він брав участь у французькому русі Опору під час Другої світової війни. Після війни підтримував марксистські ідеї, хоча критикував догматизм СРСР. Засуджував колоніалізм у Алжирі та В’єтнамі. Публічно підтримував студентські протести у травні 1968 року у Франції. Як прихильник миру на Віденському конгресі народів, він був обраний одним з членів Всесвітньої Ради Миру.
У 1964 році Сартр відмовився від Нобелівської премії з літератури, заявивши, що не хоче бути частиною інституційного визнання.
Сартр помер 15 квітня 1980 року. Його похорон зібрав понад 50 000 людей. Його ідеї й досі впливають на філософію, літературу, соціологію, політику, фемінізм і культуру загалом.
Сартр залишив по собі спадщину мислителя, який не боявся свободи і закликав людей сміливо приймати відповідальність за власне життя.


