Любов Антонівна Пшенична — українська поетеса, авторка поетичних збірок, публіцистка, член літературних об’єднань. Її творчість вирізняється щирістю, ліричністю та патріотичними мотивами.

Любов Пшенична народилася 29 червня 1955 р. у мальовничому селі Закриниччя, що на Житомирщині. З дитинства проявляла любов до літератури, багато читала та писала вірші. Закінчила місцеву школу, згодом отримала вищу освіту в Рівненському педагогічному інституті.

Працювала в освітній сфері, займалася громадською діяльністю. Голова Дубенської регіональної організації Національної спілки письменників України.

Її поезія друкувалася в місцевих і регіональних виданнях. Авторка кількох поетичних збірок, у яких розкриває красу рідного краю, морально-етичні цінності, біль і надію українського народу.

Авторка книг «Чорногузики» (1988 р.), «День народження сопілки» (1990 р.), «Весела абетка» (1991 р., 1993 р.), «Боря з Мухоморії та його друзі» (1991 р.), «Дитейка» (1992 р.), «Картопляна історія» (1992 р.), «Сонна лічилка» (1992 р.), «Босоніж по материнці» (1995 р.), «Вогник на калині» (2001 р.), «Любавин дзвін» (2003 р.), «Дика лілея» (2005 р.), «Калиновий дід» (2005 р.), «Пташка з райського саду» (2013 р.); літературного портрета «Микола Жулинський» (2000 р.) та портретів Сергія Рачинця, Галини Мосійчук, Євгенії Комісарук; книг для дітей «Чемер’ян», «Весна під подушкою», «Загадки-привіти для малят про квіти», «Гойдалки для жука», «Запахло пирогами», «Готель для медуз».

Твори Любові Пшеничної увійшли у золотий фонд української літератури, вони введені у шкільні підручники для учнів молодших класів, друкувалися в перекладах російською, білоруською, тувинською мовами. Багато пісень на вірші Любові Пшеничної написала композиторка Галина Мосійчук.

Лауреатка обласної літературної премії імені Валер’яна Поліщука (2003 р.), просвітянської премії імені Григорія Чубая та премії-стипендії США.

Любов Антонівна активно бере участь у культурному житті громади, проводить зустрічі з читачами, працює з молоддю, підтримує літературну спадщину рідного краю.

Поезія Пшеничної — це поєднання народної мудрості, філософських роздумів та щирих емоцій. Її вірші — про любов до Батьківщини, до людей, до природи. Авторка вміє передати глибокі почуття простою та зрозумілою мовою, що робить її творчість доступною широкому колу читачів.