Володимир Степанович Александров — український поет, військовий лікар, музикант, фольклорист і перекладач. Його творчість і діяльність відзначаються глибоким патріотизмом, духовністю та культурною цінністю.

Володимир Степанович Александров народився 2 липня 1825 р. в с. Бугаївка на Харківщині. Навчався в Куп'янському духовному училищі, Харківському колегіумі (семінарії) та Харківському університеті. Протягом свого життя поєднував кілька професійних і творчих амплуа: працював військовим лікарем, активно займався літературною і музичною творчістю, досліджував і збирав фольклор.

Його медична кар'єра, зокрема у військовій сфері, дозволила глибше зрозуміти людські переживання, біль і жертовність, що відображено у його поезії. Як музикант, він досліджував українську традиційну музику, зберігаючи її в автентичних записах та обробках.

Автор оперет «За Немань іду» (1872 р.) та «Не ходи, Грицю, на вечорниці» (1873 р.). Видав збірку власних перекладів з М. Лермонтова та І. Козлова «Малоруські співанки» (1880 р.) й альманах «Складка» (1887—1892 рр.).

Александров збирав усну народну творчість і опублікував «Народний пісенник з найкращих українських пісень», казки «Коза-дереза», «Івашечко»; друкував етнографічні праці. Деякі поезії Александрова здобули популярність у народі («Я бачив, як вітер березку зломив» та ін.).

В. Александров працював також над перекладом біблійних книг — виконав, зокрема, переклади Книги Буття, Виходу та Йова. Деякі з них поширювалися у вигляді літографій, що видавалися у невеликій кількості, а окремі залишились у вигляді рукописів. 1883 року В. Александров опублікував у Харкові переклад Псалтиря під назвою «Тихомовні співи на святі мотиви».

Окрема сторінка у його спадщині — перекладацька діяльність. Александров перекладав з латини та німецької мов, приділяючи особливу увагу збереженню поетичного ритму та духовної глибини оригіналу. Його переклади Псальмів Давида вирізняються ліричністю, щирістю та вірністю джерелу.

Його внесок у розвиток української культури проявляється в гармонійному поєднанні лікарського досвіду, мистецтва слова, музики й духовної традиції. Александров залишив по собі цінні твори, які надихають читачів шукати істину, добро і красу в слові й мелодії.