Юрій Корнійович Смолич — український письменник, драматург, публіцист, журналіст, театральний критик, один із найяскравіших представників української літератури ХХ століття. Його творчий і життєвий шлях проліг через бурхливі події революцій, війн, репресій і радянської ідеології.

Юрій Смолич народився 7 липня 1900 року в місті Умань у родині вчителя. Освіту здобував у гімназіях різних міст, згодом вступив до Київського комерційного інституту. Але доля повела його в зовсім інший бік — до літератури та сцени.

Юрій Смолич був активним учасником літературного руху 1920-х років, входив до таких об’єднань, як «Гарт» і «ВАПЛІТЕ», де співпрацював із видатними діячами українського культурного ренесансу.

Перша його збірка оповідань «Кінець міста за базаром» вийшла 1924 року, згодом з'явилися збірки «Неділі і понеділки», «Мова мовчання (Кримінальна новела)», «П'ять оповідань», «Його біографія», «Загибель інтервенції. Оповідання про боротьбу з німецькою інтервенцією», «Народ воює. Оповідання про боротьбу з німецькими інтервентами», «Новели», «Безсмертя командира Христі», «Битва», «Без права смерті», «Бої за фронтом», «Мирні люди», «День починається рано», «Цвіт яблуні», «Мужська розмова».

Його твори — це поєднання пригодницької прози, сатири, фантастики та глибокої соціальної критики. Зокрема, романи «Господарство доктора Гальванеску» і «Останній Ейджевуд» стали першими зразками наукової фантастики в українській літературі.

До найкращих творів Смолича другої половини 30-х років належить автобіографічна трилогія «Наші тайни», «Дитинство», і «Вісімнадцятилітні».

Після війни Смолич присвятив себе темам героїзму, патріотизму й відбудови, створивши такі твори, як «Світанок над морем», «Вони не пройшли», «Мир хатам, війна палацам». У 1960-х він також написав три книги мемуарів під назвою «Розповідь про неспокій», у яких описав літературне життя 20–30-х років.

Юрій Смолич був не лише письменником, а й активним функціонером радянського культурного життя. Він очолював Харківську організацію Спілки письменників УРСР, був депутатом Верховної Ради, головував у Товаристві зв’язків з українцями за кордоном. За свої заслуги отримав звання Героя Соціалістичної Праці та численні державні нагороди.

Однак у 1990-х роках стало відомо, що Смолич співпрацював зі спецслужбами СРСР під псевдонімом «Стріла». Цей факт поставив під сумнів моральну цілісність його постаті, хоча літературний спадок залишився вагомим явищем в українській культурі.

Помер Юрій Смолич 26 серпня 1976 року в Києві. Його поховано на Байковому кладовищі. Попри суперечливу постать, він залишається однією з ключових фігур української радянської літератури. Його твори і сьогодні читають і досліджують, а автобіографічні записи є важливими свідченнями доби.