Жорж Роденбах — бельгійський поет і прозаїк, один із найяскравіших представників франкомовного символізму кінця XIX століття. Його творчість відзначається глибоким психологізмом, тонкою меланхолією та містичними образами, що оспівують смерть, пам'ять і тишу.

Жорж Роденбах народився 16 липня 1855 р. у місті Турне (Бельгія), в родині німецько-єврейського походження. З ранніх років жив у Генті, де навчався у відомому коледжі, разом із майбутнім символістом Емілем Верхарном. Роденбах студіював право в університетах Гента та Брюсселя, однак обрав шлях літератури, пов’язаний передусім із французькою культурою.

Роденбах почав літературну кар'єру як поет, публікуючи символістські збірки. Першу книгу віршів «Очаг і поле» випустив у 1877 році. Працював юристом і журналістом. Літературна кар'єра Роденбаха тривала близько двадцяти років і завершилася «Гладдю рідного неба» (1898 р.). Його поетична активність була особливо інтенсивною між 1881 та 1889 рр. Саме в цей час він випускає книги віршів «Елегантне море», «Світська зима» (1884 р.) і «Чиста юність» (1886 р.), в яких набуває творчої зрілості. Він уже продемонстрував це у «Міні минулого». Після «Книги Ісуса» (1888 р.) видаються збірки «Царство мовчання» (1891 р.), «Замкнуті життя» (1896 р.), «Відблиски рідного неба».

У його поезії панує естетика мовчання, тіні і сну, він зосереджується на образах в’янучої природи, дзвонів, мертвих квітів, пустих вулиць — усе це покликане відбити стан душі, роздвоєної між життям і смертю.

Роман «Мертвий Брюгге», який публікувався спочатку у газеті «Фігаро», приніс йому широку популярність. Він був неодноразово екранізований. У ньому місто Брюгге постає не просто тлом, а центральним персонажем — це місто, яке в’яне разом із героєм, що не може оговтатися після смерті дружини. Атмосфера забутої старовини, тихі канали, похмурі дзвони й фламандська містика — все це символізує стан душі, знеможеної тугою. Цей роман — перший в історії французької літератури, що супроводжувався фотографіями, які візуалізували образи Брюгге.

Брюгге, місто, якому присвячений роман, також стало темою другого роману Роденбаха «Дзвонар».

Останні роки життя Роденбах провів у Парижі, де активно співпрацював із літературними колами, зокрема з журналом Le Figaro. Помер передчасно у 1898 році у віці 43 років.

Його поховали на цвинтарі Пер-Лашез, а на надгробку встановлено скульптуру, що зображає чоловіка, який виривається з могили з трояндою в руці — символ пам’яті та безсмертя кохання.

Жорж Роденбах — символіст у найвишуканішому сенсі слова. Його твори стали уособленням «літератури тиші», де більше мовчання, ніж голосу, більше образів, ніж сюжетів. Він став мостом між фламандською містикою і французьким модернізмом, а його роман «Мертвий Брюгге» залишається культовим зразком декадентської прози.