Володимир Йосипович Кравець — український архітектор, художник театру, графік, аквареліст, педагог. Він належить до плеяди митців, що зробили вагомий внесок у розвиток української архітектури та сценографії. У своїй творчості поєднував точність архітектурної форми з емоційністю живопису, створюючи яскраві образи в театрі та графіці. Його акварелі вирізняються тонким відчуттям світла й простору, а сценографічні роботи — глибоким розумінням драматургії та культури.

Кравець Володимир Йосипович народився 23 липня 1935 року в Херсоні (Одеська область). У 1963 році закінчив Харківське художнє училище, де навчався у Бориса Косарєва, Дмитра Овчаренка, Сергія Солодовника та Євгена Єгорова.

Від 1963 року став членом Спілки театральних діячів України, а з 1968 р. — членом Спілки художників України; був головою секції художників театру, кіно та телебачення Харківської обласної організації.

Від 1963 по 1965 рік працював у Харківському театрі ляльок імені Н. Крупської, після чого перейшов до Харківського університету будівництва та архітектури, де з 1995 року очолював кафедру образотворчого та декоративного мистецтва.

Наукові інтереси включали математичне моделювання зорового комфорту, архітектурну композицію та колористику. Серед реалізованих архітектурних проєктів — житлові масиви у Кривому Розі (1970‑ті роки), БАМ (УРГАЛ‑2, 1976–77 рр.), Старий Оскол (РФ, початок 1980‑х років).

Оформив понад 60 вистав у театрах Харкова, Києва та Москви з середини 1960-х років. У його доробку — сцени до вистав: «Божественна комедія» (1965 р.), «Мальчиш‑Кибальчиш» (1967 р.), «Руслан і Людмила» (1968 р.), «Патетична соната» (1972 р.), «Отелло» (1998 р.).

Створював акварелі, графічні твори, пейзажі, портрети. Брав участь у численних мистецьких виставках, в тому числі персональних: у Києві (1964 р.) та Харкові (1989 р., 2008 р.).

У 1980 році здобув звання професора, в 1995 р. — доктора архітектури; того ж року став членом‑кореспондентом Української академії архітектури. Заслужений архітектор України з 2002 року. Помер 9 червня 2022 року в Харкові у віці 86 років.

Як педагог, Володимир Кравець виховав не одне покоління українських художників і архітекторів. Його підхід до навчання поєднував класичну школу з сучасними експериментальними методами, що допомагало студентам розвивати власне бачення та творчу свободу.

Роботи Кравця експонувалися в Україні та за кордоном, а також увійшли до приватних колекцій і музейних фондів. Його ім’я асоціюється з високою професійністю, інтелектуальною глибиною й любов’ю до рідної культури.