Володимир Григорович Матвіїшин — український вчений-мовознавець, літературознавець.

Володимир Григорович Матвіїшин народився 23 липня 1935 року у м. Ліберкур департаменту Па-де-Кале (Франція) у сім'ї емігрантів, які у 1925 р. виїхали з Галичини на заробітки. У 1946 р. репатрійований в Україну. Вищу освіту здобув у галузі філології, присвятивши себе українській мові та її науковому осмисленню. Його наукові зацікавлення охоплювали стилістику, культуру мовлення, синтаксис, соціолінгвістику.

У 1959 році закінчив Львівський університет, де здобув філологічну освіту. У 1960–1971 роках викладав в Івано-Франківському медичному інституті, а з 1971 року — в Івано-Франківському педагогічному університеті, який пізніше став Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника.

Академік Академії наук вищої школи України з 1994 року. Володимир Матвіїшин був доктором філологічних наук, професором, знаний у фаховому середовищі за ґрунтовні дослідження в галузі української мови. Він викладав у вищих навчальних закладах, займався підготовкою фахівців, редагуванням навчальної літератури, публікував численні наукові статті.

Головний редактор фахового журналу «Вісник Прикарпатського університету. Серія Філологія» (1995–2009 рр.), член редколегій журналів «Обрії», «Галичина», «Зарубіжна література в школах України», «Етнос і культура». У 2008 році присвоєно звання Почесного професора ПНУ ім. В. Стефаника

Автор понад 150 наукових праць у галузі порівняльного літературознавства, теорії та практики перекладу, літературних зв'язків України та зарубіжжя, зокрема монографії «Українсько-французькі літературні зв'язки XIX — початку XX ст.» (1989 р.); підручників «Французька мова для медиків», «Французька мова як друга спеціальність»; посібників «Биснес-курс французского языка», «Українсько-англійський розмовник», «Веди урок іноземною мовою», «Веди урок французькою мовою». Співавтор монографії «Василь Стефаник — художник слова» (1996 р.), навчального посібника «Мій рідний край — Прикарпаття» (2000 р.).

Одна з монографій — «Український літературний європеїзм» (2009 р.) — присвячена аналізу ролі української літератури в європейському контексті та рецепції зарубіжних впливів у творчості класиків української літератури.

Перекладач Генерального комісара СРСР на Всесвітній виставці Expo‑67 у Монреалі (1967 р.). Стажувався з англійської мови (Англія, Кембридж, 1973 р., 1981 р.), з французької мови (Франція, Гренобль, 1983 р.). Підготував десятки кандидатів наук у таких галузях, як порівняльне літературознавство, література зарубіжних країн, перекладознавство.

Основну увагу приділяв проблемам культури українського мовлення, нормативності вживання мовних засобів, а також розробці практичних рекомендацій для викладачів, журналістів, студентів.

Помер 6 червня 2012 року. Пам’ять про нього живе в його працях, учнях та колегах, які продовжують дослідження у сфері українського мовознавства. Його праці мають важливе значення для становлення сучасного мовознавства в Україні. Він активно брав участь у наукових конференціях, рецензував мовознавчі видання, здійснював популяризацію української мови як державної.