Антоніо Сальєрі — австрійський та італійський композитор, диригент і педагог.

Антоніо Сальєрі народився 18 серпня 1750 р. в містечку Леньяго поблизу Верони в заможній сім’ї торговця. Рано залишився сиротою і виховувався під опікою священника. Музичну освіту здобував у Венеції, де проявив неабиякий талант. У 1766 році познайомився з придворним композитором Флоріаном Гассманом, який запросив його до Відня. Тут Сальєрі навчався композиції та теорії музики, а після смерті Гассмана (1774 р.) зайняв його місце при дворі.

У 1788 році став головним капельмейстером імператорської опери у Відні, посаду зберігав майже до кінця життя. Він користувався величезним авторитетом у Європі, його твори ставилися в Італії, Франції, Німеччині, Росії. Сальєрі також займався педагогічною діяльністю. Серед його учнів — Л. Бетховен, Ф. Шуберт, Ф. Ліст, К. Черні, Мейєрбер, Гуммель та Франц Ксавер Вольфганг Моцарт. Останні роки життя провів у Відні, де помер 7 травня 1825 року.

Сальєрі залишив величезну музичну спадщину. Сальєрі є автором понад 40 опер, серед яких найвідоміші — «Данаїди» (1784 р.), «Тарар» (1787 р.) і «Фальстаф» (1799 р.). Спеціально для відкриття театру «Ла Скала» він написав оперу «Визнана Європа» (1786 р.), на прем'єрі якої співала Франческа Лебрен і яка до цього дня йде на цій сцені. Сальєрі також є автором оркестрової, камерної, духовної музики, в тому числі «Реквієму», написаному 1804 року, але вперше виконаному на його похороні.

Його опери писалися як італійською, так і французькою мовами, поєднуючи традиції італійської мелодики та французької драматургії.

Антоніо Сальєрі був одним із найвпливовіших музикантів другої половини XVIII – початку XIX століття. Його творчість мала велике значення для розвитку європейської музики. Він розвивав жанр опери, поєднуючи італійську мелодійність і французьку драматургію. Це вплинуло на подальших композиторів і стало основою для розвитку романтичної опери. Сальєрі був головним капельмейстером у Відні понад 30 років і формував музичне життя столиці Австрійської імперії. Його педагогічна діяльність мала величезне значення: він виховав цілу плеяду композиторів світового рівня — Бетховена, Шуберта, Ліста та інших. Крім того, його духовні твори — меси та реквієми — стали важливими зразками церковної музики кінця XVIII століття.