П'єр-Жан де Беранже — французький поет, відомий насамперед своїми сатиричними творами.

П’єр-Жан де Беранже народився 19 серпня 1780 року в Парижі. Дитинство провів у провінції, де здобув початкову освіту. Попри відсутність ґрунтовної класичної підготовки, з юних років виявив хист до віршування та складання пісень.

Беранже здобув широку популярність завдяки своїм пісням-куплетам, які мали як сатиричний, так і патріотичний характер. Його поезія відзначалася простотою, мелодійністю та гострим соціальним підтекстом.

Він писав про народ, свободу, революційні ідеали, висміював можновладців і соціальну несправедливість. Його пісні співали в трактирах, на вулицях і під час політичних зібрань. Багато творів були заборонені владою, адже їхній зміст мав виразне антимонархічне й демократичне забарвлення.

Його часто називають «співцем французького народу», адже він умів виразити настрої простих людей мовою пісні. Через сміливість у висловлюваннях Беранже не раз потрапляв під переслідування влади. Двічі його засуджували до ув’язнення за політичні вірші. Попри це, його популярність тільки зростала, і він став символом вільнодумства та народного голосу Франції.

Його творчість справила величезний вплив на розвиток французької поезії та пісенної культури XIX століття. Беранже надихав як поетів, так і музикантів.

Його творчість зазвичай поділяють на сатиричні, політичні, патріотичні та побутові пісні.

Політичні та сатиричні пісні:

• «Король Івето» — пародія на дрібного короля, висміювання абсурду монархії.
• «Старий капрал» — трагедія простого солдата, який гине через жорстокість влади.
• «Папаша Лафонтен» — легка іронія над суспільними вадами.

Патріотичні та революційні:

• «Стара гвардія» — ода ветеранам наполеонівської армії.
• «Священна пісня» — заклик до єдності народів проти тиранії.
• «Пісня старих днів» — ностальгія за наполеонівськими часами, сповнена народної пам’яті.

Любовні та побутові:

• «Маріон» — ніжна пісня про дівчину з народу.
• «Мої пісні» — ліричне зізнання, де автор пояснює своє покликання співця.
• «Пляшка» — веселий гімн простим радощам життя.

Перша велика збірка пісень вийшла у 1815 році й мала величезний успіх. Наступні збірки виходили у 1821, 1825, 1829 та 1833 роках.

Помер П’єр-Жан де Беранже 16 липня 1857 року в Парижі. Його похорон перетворився на масову народну демонстрацію, що засвідчило величезну любов і повагу французів.

Беранже став символом народної пісні й поезії, яка служить правді й свободі. Його вірші залишаються актуальними завдяки щирості, гумору та мужності, з якими він говорив про життя простих людей. Беранже — це поет, що поєднав літературу й музику, зробивши слово зброєю в боротьбі за гідність та свободу.