Олекса Сеник, відоміший під псевдонімом Олекса Запорізький  — український письменник, поет, драматург, байкар.

Сеник Олексій Ілліч народився 25 серпня 1915 року в селі Миролюбівка на Запоріжжі. З юних літ виявляв зацікавлення літературою, писав вірші та короткі оповідання.

У 1930-х роках почав друкуватися під псевдонімами Запорізький і Павло Байда. Його творчість відзначалася національно-патріотичною тематикою, любов’ю до рідного краю та увагою до соціальних проблем.

Після Другої світової війни опинився в еміграції, мешкав у Німеччині, а згодом у США, де активно долучався до культурного життя української діаспори. Помер 20 травня 1968 року в місті Сірак’юс (штат Нью-Йорк, США).

Олекса Сеник відомий як: поет, автор патріотичної та ліричної поезії; драматург, писав п’єси для аматорських українських театрів у діаспорі; байкар, створював сатиричні байки, що висміювали суспільні вади та політичні проблеми свого часу.

Автор драматичних творів: «Марко Отава» (1942 р.), «Швайцарський пашпорт» (1946 р.), «Граніт» (1947 р.), гумористичних «Мати помирила» (1946 р.).

Його твори публікувалися в українських часописах еміграції, входили до збірок літератури українського зарубіжжя.

Олекса Сеник належить до представників української літературної еміграції, які продовжували розвивати національну культуру за межами України. Його творчість поєднувала любов до рідної землі, гумор і сатиру, зберігаючи українську літературну традицію у складних умовах вигнання.