Сергій Вікторович Шамрай — український історик, дослідник проблем соціально-економічної історії України XVII–XIX століть, історичної географії України. Рідний племінник Грушевського Михайла Сергійовича.

Сергій Вікторович Шамрай народився 30 серпня 1900 р. в родині, яка тісно пов’язана була із культурним та науковим середовищем України. Сергій Шамрай здобував фах історика в Київському університеті (на той час він звався Вищим інститутом народної освіти), звідки його 1923 р. виключили за українство, та в Київському археологічному інституті.

Після повернення 1924 р. з еміграції Михайла Грушевського він став аспірантом заснованої вченим Науково-дослідної кафедри історії України. Досліджував соціально-економічні процеси в Україні XVII–XIX ст., зокрема розвиток міст, ремесел, торгівлі. Значну увагу приділяв історичній географії, вивчаючи особливості розселення, розвиток міст і сіл, економічні зв’язки на українських землях.

Опублікував низку праць, серед яких відомі дослідження про історію Києва та його околиць, аналізував джерела з історії Подніпров’я.

Шамрай створив близько 50 наукових праць з української історії, а найбільше − з історії Київщини. Зокрема, праці «Київська козаччина 1855 р.: До історії селянських рухів на Київщині» (тема його кандидатської дисертації), «Місто Баришпіль у ХVІІІ в.» (Баришполем у давні часи називали Бориспіль), «Місто Васильків ІХ − ХVІІІ вв.», «Містечко Трипілля на Київщині» і «Київська сотня на Гетьманщині в ХVІІ – ХVІІІ вв. (Історико-географічна та економічна характеристика)».

У 1930-ті роки, в часи сталінських репресій, зазнав переслідувань як представник української наукової інтелігенції. Сергія Шамрая ув’язнювали двічі: у 1933 і 1937 рр. Перший термін відбував у таборі під глумливою назвою «Свободный» на Далекому Сході. Звільнений 1936 р., він повернувся в Україну й оселився в Чернігові. Коли репресії досягли апогею, прокурор Чернігівської області підписав постанову про його арешт. Це сталося 7 серпня 1937 року. Другий вирок був винесений у Москві. 4 січня 1939 року Шамрай загинув від виснаження і тортур. Реабілітований 1958 р.

С. В. Шамрай залишив помітний слід в українській історіографії. Його праці з історії Києва та соціально-економічного розвитку України зберігають наукову цінність і сьогодні. Постать Шамрая є прикладом трагічної долі українських вчених першої половини ХХ ст., життя і наукова діяльність яких були зруйновані тоталітарним режимом.