Юрій Олексійович Жлуктенко — український мовознавець, перекладознавець, педагог, перекладач.

Юрій Олексійович Жлуктенко народився 31 серпня 1915 року в селі Олександрівка Дніпропетровської області в селянській родині. З дитинства виявляв потяг до мов. Навчався в Київському університеті, де спеціалізувався з англійської та німецької філології. Згодом залишився працювати в університеті: викладачем, доцентом, професором.

З 1950-х років став провідним фахівцем із германістики та теорії перекладу. Викладав на факультеті іноземних мов Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, виховав сотні фахівців, які згодом працювали викладачами, перекладачами, науковцями.

1975-1982 рр. — завідувач відділу романо-германського мовознавства Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні. 1987 р. - обраний членом Фризької академії (Нідерланди). 1988-1989 рр. — провідний науковий співробітник-консультант відділу загального мовознавства Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні.

Помер 4 лютого 1990 року в Києві.

Наукові інтереси Юрія Жлуктенка охоплювали: зіставне мовознавство (українська та англійська мови, германські мови); теорію та історію перекладу; проблеми білінгвізму; історію англійської мови;  стилістику і культуру перекладу.

Він одним із перших в Україні розробив наукові основи викладання англійської мови, уклав підручники та навчальні посібники, що багато років використовувалися у вишах.

Жлуктенко також зробив значний внесок у розвиток перекладознавства: досліджував методику перекладу художніх і наукових текстів, питання міжмовних відповідників, проблеми стилістичних трансформацій. Ю. О. Жлуктенко опублікував близько 190 друкованих праць. Він був співавтором і відповідальним редактором ряду видань, що справили визначальний вплив на формування в Україні цілих лінгвістичних напрямків, зокрема контрастивної лінгвістики, соціолінгвістики, лінгвістичної теорії перекладу.

Особливо вагомим є внесок Ю. О. Жлуктенка в становлення українського перекладознавства як окремої філологічної дисципліни. Ю. О. Жлуктенко спільно з проф. О. І. Чередниченком став ініціатором заснування в 1979 р. першого в Україні періодичного наукового збірника з питань перекладознавства «Теорія і практика перекладу». З його ініціативи у 1971 р. в Київському університеті ім. Т.Шевченка було створено першу в Україні кафедру теорії і практики перекладу і відновлено викладання східних мов (арабської, китайської та японської).