Шимко Юрій — український громадсько-політичний діяч, президент Світового конгресу вільних українців (1988–1993 рр.) (Канада). Він є онуком відомого українського поета і громадського діяча Івана Франка.

Шимко народився 6 вересня 1940 р. в Козелі, провінція Сілезія, Німеччина (сучасне Козьле, частина Кендзежин-Козьле, Польща). Згодом емігрував до Канади, де оселився в Торонто. Тут здобув освіту, працював у громадському та політичному середовищі, активно захищав права українців у діаспорі та в СРСР. Шимко був редактором виданої в Канаді книги «Для цього я народився», яка документує порушення прав людини в колишньому Радянському Союзі.

Діяч Консервативно-Проґресивної Партії. У 1978 році обраний до федерального парламенту, з 1981 р. — послом до онтарійської леґіслятури.

Активний діяч Спілки Української Молоді, Ліги Визволення України та Світового Конгресу Вільних Українців.

У своїй діяльності виступав на захист політичних в’язнів у Радянському Союзі, підтримував дисидентський рух та рух за незалежність України. Сприяв міжнародному визнанню України після відновлення її незалежності у 1991 році. 

Юрій Шимко належить до покоління українських діячів діаспори, які поєднали політичну діяльність у країнах поселення з боротьбою за права українців у Радянському Союзі та підтримкою державності України. Його діяльність допомогла утвердити авторитет української громади Канади на міжнародній арені.