Ян Райніс — латиський поет і драматург. Один із найвизначніших представників латиської літератури кінця XIX — початку XX століття, класик національної культури.

Ян Райніс народився 11 вересня 1865 р. в родині орендаря маєтків неподалік міста Даугавпілсі. Освіту здобув у Петербурзькому університеті, де вивчав право. Ще під час навчання активно зацікавився літературою, філософією та суспільно-політичними ідеями.

Через участь у радикальному русі та поширення революційних видань у 1897 році був заарештований і засланий до Росії, де перебував до 1903 року. Період заслання став важливим для формування його світогляду та творчої манери. Тут був створений збірник віршів насичених революційними настроями «Далекі відзвуки синім вечором».

Після повернення до Латвії Райніс займався активною літературною, культурною й політичною діяльністю. Він був редактором, перекладачем. Його поезія і драматургія відзначаються глибоким філософським змістом, поєднанням народнопоетичних мотивів із ідеями гуманізму, свободи та соціальної справедливості.

Серед найвідоміших творів: «Вогонь і ніч», «Йосип і його брати», «Індуліс і Арія», «Золотий кінь», «Даугава», «Вій, вітерець!» та ін.

Райніс відіграв помітну роль у суспільно-політичному житті Латвії. Він підтримував ідеї демократичних реформ, брав участь у формуванні культурної політики молодої держави. 1925 року першим із діячів культури нагороджений вищою нагородою країни — орденом Трьох Зірок I ступеня.

Ян Райніс вважається одним із духовних символів Латвії. Його твори входять до шкільних програм, а образ митця нерозривно пов’язаний із національним відродженням та боротьбою за свободу. У місті Юрмала є дім-музей Яна Райніса. А в Ризі відкрито музей творчого подружжя Будинок Райніса та Аспазії.