Михайло Семенович Грицай — український літературознавець і фольклорист.

Грицай Михайло Семенович народився 16 вересня 1925 р. в с. Бачкурине Монастирищенського району Черкаської області. У 1955 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, де з 1962 року працював та обіймав посади доцента та декана філологічного факультету.

У 1971 році захистив докторську дисертацію, 1972 році йому було присуджене наукове звання професора.

Його наукові інтереси були зосереджені навколо взаємодії фольклору та літератури, проблем художньої структури та поетики усної традиції. Він досліджував творчість українських письменників у контексті фольклорних джерел, а також укладав та коментував збірки народних пісень.

Автор численних наукових статей і монографій, присвячених питанням української фольклористики, літературної критики та історії літератури.

Основні праці: «Давня українська поезія» (1972 р.), «Давня українська проза» (1975 р.), «Давня українська література» (1978 р.), «Українська народнопоетична творчість» (1983 р.).