Світлана Андріївна Йовенко — українська поетеса, перекладачка, критикиня.

Світлана Андріївна Йовенко народилася 20 вересня 1945 р. у Києві. Навчалася у Київському університеті імені Тараса Шевченка на філологічному факультеті. Ще під час студентських років почала друкуватися у літературних журналах.

Після закінчення університету працювала у видавництвах, займалася літературною критикою та перекладацькою діяльністю. Дебют С. Йовенко благословив редактор «Літературної України» П. Загребельний у січні 1961-го: зі вступним словом Л. Вишеславського побачили світ її «Поезії сімнадцятирічної».

Світлана Йовенко належить до покоління українських поетів другої половини ХХ століття. Вона поєднувала у творчості інтимну лірику, філософські роздуми та громадянські мотиви. Її поезія відзначається тонкою емоційністю, увагою до внутрішнього світу людини та прагненням поєднати особисте з загальнонаціональним. Вона є авторкою багатьох збірників лірики, прозових книжок, літературних есе та статей, спогадів. Йовенко працювала завідувачкою відділу поезії та критики журналу «Вітчизна».

Серед її творів: «Жінка у зоні», «Самаритянка», «Рем Багаутдин: у пошуках свободи» (у співавторстві), «Любов під іншим місяцем», «Бузок у січні», «Віч-на-віч», «Обличчя справжня мить» та ін.

Окремі її твори перекладено на білоруську, болгарську, грузинську, вірменську (книга «Синє хвилювання»), іспанську, киргизьку, литовську, молдавську, російську («Пора любви») мови. Вірш «Плач за поетом», присвячений М. Турсан-заде, став у Таджикистані народною піснею. Як перекладачка працювала над відтворенням творів зарубіжних авторів українською мовою.

Поезія Світлани Йовенко стала неодмінною складовою культурного життя України. Ім’я поетеси відоме за межами України.