Франсуа Моріак — французький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1952 року.

Франсуа Моріак народився 11 жовтня 1885 року в Бордо в родині багатих землевласників та комерсантів. З дитинства виховувався у традиціях католицизму, що згодом вплинуло на його творчість. Закінчивши ліцей у 1904 році, вчився на філологічному факультеті університету Бордо.

Перші літературні спроби Моріак зробив як поет, але швидко звернувся до прози. У 1920-х роках здобув популярність завдяки психологічним романам, у яких розкривав духовні й моральні конфлікти людини.

Його романи вирізняються проникливим аналізом людської душі, темами гріха, любові, віри та спокути. Письменник часто показував боротьбу між егоїзмом і милосердям, людською слабкістю та Божою благодаттю.

Серед найвідоміших творів: «Поцілунок прокаженому» (1922 р.), «Пустеля любові» (1925 р.), «Тереза Дескейру» (1927 р.), «Гадючник» (1932 р.),  «Дорога в нікуди» (1939 р.), «Фарисейка» ( 1941 р.), «Мавпуля» (1951 р.).

Моріак активно висловлювався з політичних і суспільних питань. Він засуджував фашизм і нацизм, підтримував Рух Опору під час Другої світової війни. Після війни брав участь у публічних дебатах, виступав проти колоніальної політики Франції, зокрема у В’єтнамі та Алжирі. 1926 р. отримав Гран-прі Французької академії за роман. З 1933 р. член Французької академії. Нагороджений Великим хрестом ордена Почесного легіону (1958 р.).

У 1952 році Франсуа Моріак отримав Нобелівську премію з літератури «за глибокий духовний аналіз і художню силу, з якою він у романах відображає драму людського життя».

Продовжував писати до кінця життя, створюючи щоденники, публіцистику та літературні розвідки. Помер 1 вересня 1970 року в Парижі.

Франсуа Моріак увійшов до класики французької та світової літератури як майстер психологічного роману й один із найбільш авторитетних католицьких мислителів ХХ століття. Його творчість поєднала реалістичне зображення життя з глибоким морально-релігійним змістом.